Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

Йосип відкривається своїм братам

45 Тут Йосип не міг більше стриматися перед усіма, хто стояв коло нього, і закричав: «Відішліть усіх з очей моїх!» І нікого не лишалося коло нього, коли Йосип сказав своїм братам, хто він є. ² Та він ридав так голосно, що єгиптяни почули, і всі домашні фараонові почули також.

³ Йосип сказав своїм братам: «Я—Йосип. Чи мій батько ще живий?» Та його брати не могли відповісти йому, бо вони стояли перед ним приголомшені. ⁴ Тоді сказав Йосип своїм братам: «Прошу, підійдіть до мене». І вони підійшли. А він вів далі: «Я ваш брат Йосип, якого ви продали до Єгипту. ⁵ Та не журіться й не коріть себе за те, що продали мене сюди. Бог послав мене поперед урятувати вам життя. ⁶ Бо ось уже два роки, як голод на землі. І ще п’ять років не будуть люди ні орати, ні врожаї збирати. ⁷ Та Бог послав мене поперед вас, щоб залишити вас на землі й зберегти ваші життя через велике визволення. ⁸ Отож не ви послали мене сюди, а Бог. Він поставив мене мов тим батьком фараонові, господарем у його домі і правителем усієї землі Єгипетської».

Йосип запрошує батька до Єгипту

⁹ Поспішайте до мого батька й перекажіть йому: «Так каже твій син Йосип: „Бог зробив мене господарем усього Єгипту. Приходь до мене, не відкладай! ¹⁰ І житимеш ти в землі Ґошенській, і будеш коло мене: і ти, і діти твої, і твої внуки, й отари твої і стада, і все, що маєш. ¹¹ І я дбатиму про тебе, щоб ні ти, ні твоя родина, ніхто з домашніх не терпіли злиднів, бо попереду ще п’ять голодних років.

¹² Погляньте, ваші очі й очі брата мого Веніамина бачать: це мої уста промовляють до вас. ¹³ Тож перекажіть батькові моєму про ту славу, що я здобув у Єгипті і про все, що ви бачили. А тоді мерщій приведіть мого батька сюди”».

¹⁴ І тоді Йосип міцно обійняв свого брата Веніамина і заплакав. І Веніамин теж заплакав, обнявши Йосипа. ¹⁵ І розцілував тоді Йосип усіх своїх братів і плакав. Після того його брати розмовляли з ним.

¹ Пісня прочан.

Бог не забув Свій народ

11 Тож я питаю: «Невже Бог відмовився від Свого народу?» Зовсім ні! Бо я теж ізраїльтянин, нащадок Авраама з роду Веніамина. ^2-3 Бог не відмовився від Свого народу, який Він обрав заздалегідь! Чи може, ви не знаєте, що у Святому Писанні сказано про Іллю? Коли він звертався до Бога, нарікаючи на ізраїльтян, він казав: «Господи, вони вбили Твоїх пророків, зруйнували Твої вівтарі. Я єдиний, хто залишився. Та вони й мене шукають, щоб убити»^[a].

²⁹ Адже Бог ніколи не змінює Свого рішення про Свої дарунки і покликання.

³⁰ Колись ви були непокірними, а зараз маєте милість Божу через непокірливість юдеїв. ³¹ Так і вони зараз не слухають Бога, бо Він вам явив милість Свою. Так сталося, щоб і вони могли одержати милість Божу. ³² Бог зібрав разом до в’язниці всіх неслухняних для того, щоб показати Своє милосердя до всіх них.

¹⁰ Покликавши людей до Себе, Ісус сказав їм: «Слухайте мене і розумійте! ¹¹ Не те оскверняє людину, що потрапляє до рота, а те, що виходить з рота,—ось що оскверняє^[a] її!» ¹² Тоді два учні підійшли до Ісуса й кажуть: «Чи зрозумів Ти, що фарисеї образилися на те, що Ти сказав?» ^13-14 І відповів Ісус: «Кожна рослина, що не була посаджена Моїм Отцем Небесним, буде вирвана, то ж нехай собі йдуть. Вони сліпці й поводирі сліпців. Та коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями».

¹⁵ На те Петро сказав Йому: «Поясни нам значення притчі про те, що оскверняє людину».

¹⁶ Ісус мовив: «То ви ще й досі не зрозуміли? ¹⁷ Невже ви не знаєте, що все, що потрапляє людині до рота, йде у шлунок, а потім з тіла до відхожого місця? ¹⁸ А що виходить з уст, те йде від серця, а саме це й оскверняє людину. ¹⁹ Кажу Я це, бо від серця йде все зло: лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лихослів’я та наклепи. ²⁰ Ось що оскверняє людину. А їсти, не помивши руки,—це не осквернить її».

Ісус допомагає поганській дитині

(Мк. 7:24-30)

²¹ Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона. ²² І прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає». ²³ Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!» ²⁴ У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського».

²⁵ Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!» ²⁶ І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам». ²⁷ Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна». ²⁸ На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.