Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Пісня прочан.

³⁷ Сказане дуже сподобалося фараонові та всім його підлеглим. ³⁸ Фараон сказав своїм підлеглим: «Чи можемо ми знайти чоловіка такого, як цей, що має Дух Божий у собі?» ³⁹ І звернувся фараон до Йосипа: «Оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає нікого розумнішого й мудрішого від тебе. ⁴⁰ Ти відповідатимеш за мій дім, а мої люди слухатимуться твого слова. Лиш я на троні буду вищим від тебе». ⁴¹ І ще сказав фараон Йосипу: «Послухай-но, я доручаю тобі правити всією єгипетською землею».

⁴² Тоді фараон зняв з пальця перстень зі своєю печаткою і надів його Йосипові на палець. Потім він вбрав Йосипа в тонкі льняні шати і почепив золотий ланцюжок йому на шию. ⁴³ І везли Йосипа на другій за фараоновою колісниці, і люди гукали поперед нього: «Вклоняйтеся!» Тож доручив фараон йому правити всією єгипетською землею. ⁴⁴ І сказав фараон Йосипу: «Я фараон, тому без твого дозволу ніхто у всій землі Єгипетській не посміє ворухнути рукою, чи ступити ногою».

⁴⁵ І дав фараон Йосипові ім’я Цафенат-Панеа^[a]. Він також дав йому за дружину Асенат, дочку Потіфера, жреця з Она. І пройшов тоді Йосип по всій землі Єгипетській.

⁴⁶ Йосипу було тридцять років, коли він почав служити фараону, єгипетському царю. Залишивши фараона, він подорожував по всій єгипетській землі. ⁴⁷ Протягом семи врожайних років земля рясно родила. ⁴⁸ Йосип збирав увесь хліб семи років, коли був достаток у Єгипті, і складав його в містах. Він складав у містах хліб, зібраний навколо кожного з них. ⁴⁹ І зібрав Йосип зерна так багато, як того піску морського, так багато, що перестав міряти. Його було дуже багато.

⁵⁰ Перед тим, як настали голодні роки, у Йосипа народилося двоє синів. Їх народила йому Асенат, дочка Потіфера, жреця з Она. ⁵¹ Йосип назвав первістка Манассією^[b], мовивши: «Бог дав мені забути про всі мої біди, про батьків дім». ⁵² Другого сина Йосип назвав Ефраїмом^[c], мовивши: «Бог дав мені дітей на землі тривог моїх».

Голод

⁵³ Скінчилися сім років достатку в Єгипетській землі. ⁵⁴ І прийшли сім голодних років, як і казав Йосип. Голод був по всіх землях, але у всьому Єгипті скрізь був хліб. ⁵⁵ Коли ж у всьому Єгипті почав відчуватися голод, люди заволали до фараона щодо хліба, та фараон сказав усьому Єгипту: «Звертайтеся до Йосипа й робіть те, що він вам скаже».

⁵⁶ Коли голод охопив усю країну, Йосип повідчиняв усі комори, де зберігалося зерно, і почав продавати його єгиптянам, бо голод лютував на єгипетській землі. ⁵⁷ Люди з усіх усюд приходили в Єгипет до Йосипа, щоб купити хліба, бо голод лютував по всій землі.

¹⁹ Згодом прийшли деякі юдеї з Антиохії та Іконії, й переконали натовп піти проти Павла. Тоді люди закидали Павла камінням, а потім витягли його за межі міста і кинули, вважаючи, що він мертвий. ²⁰ Але коли над ним зійшлися учні, Павло підвівся й повернувся до міста, а наступного дня разом з Варнавою вирушив до Дервії.

Повернення до Антиохії

^21-22 В Дервії вони проповідували Благовість і придбали багато послідовників, а потім повернулися до Лістри, Іконії та Антиохії. Там вони зміцнювали душі віруючих, надихали їх перебувати у вірі. Вони казали: «Щоб увійти до Царства Божого, ми маємо пройти через багато страждань». ²³ Павло і Варнава призначали старійшин у кожній церкві. Молитвою і постом вони ввіряли старійшин Господу, в Якого ті повірили.

²⁴ Пройшовши через Пісідію, Павло й Варнава прийшли до Памфилії. ²⁵ А коли розповіли про Послання Господа в Пергії, то вирушили до Атталії. ²⁶ А звідти відпливли до Антиохії, де їм було Божою милістю доручено справу, яку вони виконали.

²⁷ Прибувши до Антиохії, вони зібрали всіх віруючих й розповіли їм про все, що Бог зробив через них. Павло й Варнава також повідомили, що Бог відчинив браму віри для поган. ²⁸ І вони довго лишалися там з іншими віруючими.