Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Псалом Давида.
До Тебе, Господи, звертаюсь я,
о моя Скеле!
Мене не відцурайся, бо інакше,
як Ти мовчатимеш, тоді я буду
як ті, хто вже в могилі.
2 Почуй мої мольби про допомогу,
коли до Тебе простягаю руки,
до Твого святого храму.
3 Не віддавай мене на покарання
разом із кривдниками, що носять в серці зло,
хоча з сусідами про мир говорять.
4 Їх покарай, вони то заслужили!
Нехай на їхні голови впаде,
все, що вони наготували іншим!
Воздай їм по заслугах їхніх!
5 За що? Вони й не намагаються збагнути,
що сотворив Господь, що Він зробив.
Тому Господь навіки знищить їх і не відродить.
6 Славімо Господа, дійшли мої благання.
7 Господь зміцнив і захистив мене.
Я буду вірити у Нього.
Господь прийшов мені на допомогу,
отож моє радіє серце,
і пісня прославлятиме Його!
8 Господь—то сила для Його людей,
Він запорука вірної звитяги
царя, якого Він обрав.
9 Спаси Своїх людей,
благослови людей, які Тобі належать,
будь їхнім пастирем, і дбай про них[a] завжди!
Йосипа купує Потифар
39 Отже, Йосипа було привезено до Єгипту. Потифар, військовий, начальник фараонової варти, єгиптянин купив його у купців[a], що привезли його туди. 2 Та Господь був з Йосипом, і йому щастило. І оселився він у домі свого єгипетського господаря. 3 І той побачив, що Господь був з Йосипом і що Господь усе зробив, щоб йому щастило.
4 Йосип здобув прихильність у очах свого господаря і став його слугою. Той зробив Йосипа управляючим своїм домом і поставив наглядати за всім своїм майном. 5 З того часу, як він зробив Йосипа управляючим своїм домом і всім своїм майном, Господь благословив дім єгиптянина через Йосипа. Благословення Господнє було на всьому, що мав Потифар і вдома, і в полі. 6 Отже, Потифар залишив усе під наглядом Йосипа і завдяки йому не турбувався ні про що, крім хліба щоденного. Йосип був доброї статури і гарний на обличчя.
Йосип і Потифарова жінка
7 Згодом дружина господаря почала накидати оком на Йосипа. Якось вона сказала: «Візьми мене!» 8 Та Йосип відмовився. Він сказав їй: «Послухай, зі мною мій господар не турбується ні про що в домі, і все, що має, залишив під моїм наглядом. 9 Немає вищого в цьому домі, крім мене. Він не відмовляє мені ні в чому, не віддає лише тебе, бо ти його дружина. То як же можу я чинити таке зло і грішити проти Бога?»
10 День-у-день вона повторювала йому те саме, але він відмовлявся лягти поруч неї або ж бути з нею. 11 Одного дня, коли Йосип прийшов у дім виконувати свої обов’язки, нікого з слуг не було в хаті. 12 Потифарова дружина схопила його за вбрання і каже: «Лягай зі мною в постіль!» Він же, залишивши свій одяг у неї в руках, вирвався й вибіг надвір.
13 Вона побачила, що він залишив свій одяг в її руках і втік надвір. 14 Тоді вона загукала домашнім: «Погляньте, мій чоловік привів сюди цього єврея, щоб він насміхався з нас. Він прийшов до мене, щоб переспати зі мною, та я голосно закричала. 15 Почувши, що я здійняла ґвалт, він утік надвір, залишивши свій одяг».
16 Вона залишила в себе той одяг, аж доки господар не прийшов додому. 17 Тоді вона розповіла йому те саме: «Слуга-єврей, якого ти привів до нас, прийшов позбиткуватися з мене. 18 Та коли я здійняла ґвалт, він залишив свій одяг коло мене і втік надвір».
Йосип у в’язниці
19 Вона сказала: «Отаке вчинив твій слуга зі мною». Почувши ці слова, господар дуже розлютився. 20 Йосипів господар схопив його та й кинув до в’язниці, де утримувалися фараонові в’язні. І Йосип залишився у тій в’язниці.
21 Але Господь був із ним і виявив милість до нього. Він дарував йому прихильність начальника в’язниці. 22 Начальник в’язниці зробив його старшим над усіма в’язнями, але він виконував ту ж роботу що й інші. 23 Начальник в’язниці не стежив за тим, що довірено було Йосипові, бо Господь був із ним і Господь робив усе, щоб йому щастило.
14 І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні! 15 Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись»(A). 16 Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.
17 У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові»(B). 18 Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.
19 І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»
20 Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?» 21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик? 22 А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення. 23 Він терпів їх, щоб показати багатство слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати славу Його. 24 Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим? 25 Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:
«Тих, хто не був Моїм народом,
Я назву Своїм народом.
Жінку, яку не любили,
Я назву коханою».(C)
26 А також:
«На тому ж місці, де Бог сказав їм:
„Ви—не Мій народ”,
там їх назвуть дітьми живого Бога».(D)
27-28 Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:
«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато,
немов того піску морського,
однак лише декілька врятується,
бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця
і без зволікань».(E)
29 І ще Ісая провістив:
«Якби Господь Всемогутній
не залишив для нас нащадків,
ми б стали як Содом і Ґоморра».(F)
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International