Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Маскіль Давида, коли він був у печері. Молитва.
2 Я кличу Господа!
Благаю Господа мені послати ласку.
3 Я Йому душу виливаю,
розповідаю про усі мої печалі.
4 Коли занепадає дух мій,
Ти знаєш, що мені робити.
Однак, хоча б куди я йшов,
чатують вороги на мене.
5 Поглянь! Немає поруч мене друга,
немає місця, де б відчув себе в безпеці я,
ніхто не переймається: чи я живу, чи вмер.
6 О Господи, Тебе я кликав,
казав, що Ти—моє спасіння,
бо Ти для мене—все, що маю в світі.
7 Прислухайсь до молитв моїх,
адже я немічний, безсилий.
Врятуй мене від тих,
хто по п’ятах іде, вони ж бо дужі.
8 Дай вирватись душі з цієї пастки, де страждає,
аби я міг вславлять Твоє ім’я.
Тоді довкруги зберуться добрі люди,
бо власноруч подбав про мене Ти.
15 Бо наближається Господній день до всіх народів.
Як ти вчинив, так і з тобою вчинять,
твої діла впадуть на голову твою.
16 Бо так, як ви пролили[a] кров на горі Моїй святій,
так і інші народи проллють і вашу кров.
Вам прийде кінець,
начебто вас ніколи й не було!
17 Та на горі Сіон залишаться вцілілі,
гора Сіон і далі лишиться святою,
й народ Якова[b] знов володітиме майном своїм.
18 І буде він, народ Якова, вогнем,
народ Йосипа—полум’ям,
а народ Ісава[c]—соломою,
який перетвориться на попіл,
бо спалять й пожеруть його вони».
«І жодного, хто вижив, не лишиться
в Ісавовому домі,—так Господь звелів.—
19 Й народ Неґева заволодіє горами Ісава,
народ з підгір’я завоює филистимські землі.
Цей народ мешкатиме на землях Ефраїма,
та на рівнинах Самарії,
а Веніамин—в Ґілеаді.
20 А військо ізраїльських вигнанців
заволодіє ханаанцями аж до Зарефата.
А вигнанці з Єрусалима в Сефараді[d]
завоюють міста Неґеву.
21 А визволителі[e] зійдуть на Сіон,
та керуватимуть народом,
який живе на горі Ісава.
Та все ж, те царство належатиме Господу».
Чому Ісус навчав за допомогою притч
(Мк. 4:10-12; Лк. 8:9-10)
10 Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»
11 У відповідь Ісус мовив до них: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а їм—не дано. 12 Адже хто має розуміння, тому додасться ще більше, й він матиме надмірно, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить. 13 Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють. 14 В цих людях справджується пророцтво Ісаї:
„Ви, люди, будете слухати і почуєте,
але не зрозумієте,
будете дивитися й побачите,
але не зрозумієте, що бачили.
15 Бо серце людей цих зачерствіло,
майже зовсім не чують їх вуха,
позаплющували вони очі свої.
Інакше вони могли б побачити очима своїми,
почути вухами своїми, зрозуміти серцем,
і повернутися до Мене,
тоді б Я їх зцілив”.(A)
16 Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха—бо чують. 17 Істинно кажу вам: чимало пророків і праведників хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International