Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Ісаакова сім’я
19 Ось родовід Ісаака, Авраамового сина. Авраам був Ісааковим батьком. 20 Коли Ісаакові було сорок років, він узяв собі жінку Ревекку, дочку арамеянина Бетуїла арамійського з Паддан-Арама, сестру Лавана арамійського. 21 Ісаак молився Господу за свою жінку, оскільки вона була неплідна. Господь почув його молитви і його Ревекка завагітніла.
22 Діти штовхалися у неї в животі. І вона питала: «Що це зі мною?» Тоді пішла вона спитатися в Господа. 23 І мовив їй Господь:
«Два племені у череві твоєму,
народи розділилися вже там.
Один міцніший буде за другого,
і старший меншому служитиме».
24 Коли час прийшов, Ревекка народила близнят, двох хлопчиків. 25 Перший народився геть червоний і шкіра його була вкрита волоссям, то й нарекли його Ісавом[a]. 26 За ним народився його брат, міцно тримаючись своєю ручкою за Ісавову п’яту. Його нарекли Яковом[b]. Ісаакові той час було шістдесят років.
27 Хлопчики виросли. Ісав став вправним мисливцем і любив блукати в степу. Яків був тихим, домашнім чоловіком. 28 Ісаак полюбив Ісава, бо до вподоби йому була дичина, яку той приносив. Та Ревекка любила Якова.
29 Якось, коли Яків готував поїсти, Ісав прийшов з полювання виснажений. 30 Ісав і каже Якову: «Дай мені отій червоній страви, бо я виснажений». Через це його називали Едомом[c].
31 Та Яків відповів йому: «Продай мені спочатку своє первородство»[d].
32 Ісав відповів: «Поглянь, я помираю з голоду. Що мені право первородства!» 33 Але Яків наполягав: «Спершу присягни, що поступишся мені своїм первородством!» Тож Ісав присягнув і продав Якову своє право первородства. 34 Тоді Яків дав Ісаву хліба і юшки. Той поїв, попив, а потім устав та й вийшов геть, показавши тим, який він байдужий до свого первородства.
Нун
105 Твої слова, немов світильник під ногами,
освітлюють мій шлях.
106 Я присягнув дотримуватися вказівок Твоїх,
і буду вірний клятві цій.
107 О Господи, я тяжко настраждався,
благаю, дай пожити ще, як обіцяв мені.
108 О Господи, прийми хвалу мою,
навчи, як жити за настановами Твоїми.
109 На мене повсякчас чатує небезпека,
але ніколи не забуду я Твоє учення.
110 Безбожники розкинули тенета,
я ж всупереч Твоїм наказам не чинив ніколи.
111 Повіки підкорятимусь Твоїй Угоді,
бо в ній знаходить серце втіху.
112 До згину я коритимусь Твоїм законам.
Життя освячене Духом Святим
8 Тож немає зараз осуду тим, хто в Ісусі Христі. 2 Бо Закон Духа, що дає життя, звільнив мене[a] від закону гріха, що веде до смерті. 3 Бог здійснив те, що не зміг зробити Мойсеїв Закон. Бо Закон Мойсеїв був ослаблений бездуховною і грішною людською природою. Пославши Свого Сина у людському грішному тілі як жертву за гріх, Бог використав людське життя, щоб засудити гріх. 4 Він зробив це для того, щоб праведні вимоги Закону могли здійснитися через нас, хто живе не згідно зі своєю недуховною природою, але згідно з Духом Святим.
5 Люди, які живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, дбають лише про те, чого прагне їхня бездуховна людська природа. Той же, хто живе слідуючи Духу Святому, усі думки свої спрямовує на те, чого Дух бажає. 6 Розум людини, керований бездуховною людською природою, веде до смерті. Та розум, керований Духом, знаходить життя і мир.
7 Розум, керований бездуховною людською природою—проти Бога, бо він не підкоряється і не може підкоритися Законові Божому. 8 Ті, хто живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, не можуть догодити Богу.
9 Але бездуховність людської натури не має влади над вами. Дух керує вами, якщо справді Дух Божий живе в вас. А як хто Духа Христового не має, той не належить Христу. 10 З іншого боку, якщо Христос живе в вас, тіла ваші мертві через гріх, але Дух є життя для вас, бо ви стали праведними перед Богом. 11 Якщо Дух Божий воскресив Ісуса із мертвих і живе в вас, то Той, Хто воскресив Ісуса з мертвих, дасть життя і вашим смертним тілам через Дух, який живе в вас.
Притча про сіяча
(Мк. 4:1-9; Лк. 8:4-8)
13 Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера. 2 Навколо Нього зібрався величезний натовп, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі. 3 Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти. 4 Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його. 5 Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко, 6 та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння. 7 Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки. 8 Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у сто, шістдесят, та тридцятеро разів більше від посіяного. 9 Той, хто має вуха, нехай почує!»
Пояснення притчі про сіяча
(Мк. 4:13-20; Лк. 8:11-15)
18 «Послухайте пояснення притчі про сіяча. 19 Ось що означає зерно, що впало при дорозі. До кожного, хто чує Слово про Царство Боже та не розуміє його, приходить лукавий і віднімає посіяне у нього в серці. 20 Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його. 21 Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри. 22 Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи та спокуса багатства душать Слово, і воно не дає плодів[a]. 23 А зерно, що впало на добру землю—це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International