Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
10 Серед твоїх наближених—дочки царів,
по праву руку біля тебе—
наречена[a] в короні із чистого золота.
11 Послухай, доню[b] дорога!
Прислухайся уважно й зрозумій:
«Забути маєш свій народ, батьківський дім.
12 Твоя краса царю втішає зір.
Схилися шанобливо перед нареченим,
бо він тепер—твій чоловік[c].
13 Тепер же, дочко Тира,
багатії тобі дарунки принесуть,
наблизитись до тебе будуть прагнути вони».
14 Цареву дочку одягнули в шати,
золотом гаптовані.
15 В прекрасному вбранні її проводять до царя,
за нею дружки виступають,
запрошені у царський дім.
16 Із сміхом-радістю дівчата-дружки завітали.
17 О царю мій! Синів багато будеш мати,
які посядуть місце попередників твоїх.
Правителями випало їм буть на всій землі.
18 Пішов Яків до свого батька та й каже: «Батьку мій». Ісаак озвався: «Що тобі? Ти хто, мій сину?» 19 А Яків відповідає: «Це я, Ісав, твій первісток. Я зробив, як ти звелів мені. Сідай поїж дичини, а потім благослови мене». 20 Ісаак тоді й питає свого сина: «Як це тобі вдалося так швидко впоратися з дичиною, мій сину?» Яків відказав: «Бо Господь Бог твій допоміг мені швидко знайти дичину». 21 Тоді Ісаак і каже Якову: «Підійди ближче, дай мені торкнутися тебе, щоб пересвідчитися, чи й справді ти мій син Ісав, чи ні».
22 Яків підійшов до свого батька Ісаака, і той, торкнувшись його, мовив: «У тебе голос Якова, але руки такі ж, як в Ісава». 23 Ісаак не впізнав Якова, бо руки його були волохаті, як і в брата його Ісава. Тож Ісаак благословив Якова. 24 Тоді питає: «Чи справді ти мій син Ісав?» Яків відповів: «Так».
Благословення Якова
25 Ісаак йому й каже: «Принеси мені дичини, сину, щоб я поїв, а тоді благословлю тебе». Тож приніс Яків поїсти Ісаакові, й той поїв; він приніс вина, й той випив.
26 І сказав Ісаак сину своєму Якову: «Підійди й поцілуй мене, сину». 27 Яків підійшов до батька й поцілував його. Почувши запах Ісавового вбрання, Ісаак благословив його, мовивши:
«Запах сина мого, наче запах того поля,
благословенного Господом.
28 Хай Бог пошле тобі небесної роси,
родючості твоїм угіддям,
нехай буде в тебе вдосталь збіжжя і вина.
29 Нехай тобі народи служать,
народи хай схиляються перед тобою.
Будь же правителем над братами своїми.
Нехай сини матері твоєї схиляються перед тобою.
Хай буде проклятий той, хто тебе проклинає,
і благословенний той, хто тебе благословляє».
Молитва Ісуса
(Мт. 11:25-27; 13:16-17)
21 Сповнений Духа Святого, Ісус відчув велику радість і промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи Неба й Землі, бо Ти приховав це від мудрих і розумних, а відкрив простим[a]. Так, Отче, це сталося, бо дійсно, на це була воля Твоя. 22 Все, що Я знаю, було передано Мені Отцем Моїм. Хто є Сином—не знає ніхто, крім Отця, і хто є Отцем не відомо нікому, крім Сина. Тільки ті, хто були обрані Сином, взнають про Отця».
23 Повернувшись до учнів, Ісус сказав їм довірливо: «Благословенні очі, які бачать те, що бачите ви! 24 Бо, повірте, чимало пророків і царів хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International