Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Покликання Аврама
12 І мовив Господь до Аврама: «Полиш свою землю і свій народ, полиш дім свого батька і йди до землі, яку Я вкажу тобі.
2 Я виведу з тебе великий народ,
благословлю і возвеличу ім’я твоє,
і ти станеш благословенням.
3 Я благословлятиму тих, хто благословляє тебе,
і проклинатиму тих, хто проклинає тебе.
В тобі всі родини в світі будуть благословенні[a]».
Аврам у Ханаані
4 І зробив Аврам так, як Господь йому вказав. З ним пішов і Лот. На той час, коли він покинув Гаран, Аврамові було сімдесят п’ять років. 5 Аврам узяв із собою свою жінку Сару, свого племінника Лота, все майно, що нажили вони, і рабів, що вони мали в Гарані, та й рушили вони в землі Ханаанські. І прийшли вони до земель Ханаанських.
Діброва Мамре
6 Авраам пройшов цією землею аж до священного місця в Сихемі, до діброви Море[b]. Там жили ханаанці.
7 Господь явився[c] Аврамові й мовив до нього: «Я віддам цю землю твоїм нащадкам». Аврам спорудив на тому місці вівтар Господу, що явився йому.
8 Звідти Аврам крок за кроком подався в гори на схід від Бетела. Там напнув намет. Місто Бетел було на захід від нього, а місто Аї[d]—на схід. На цьому місці Аврам спорудив вівтар Господу і поклонявся Йому. 9 Тоді Аврам знову помандрував у напрямку Неґева.
1 Радійте, добрі й чесні люди!
Для доброчесних славить Господа—добро.
2 Славите Господа під звуки ліри,
псалми підхопить звук десятиструнних арф.
3 Про Господа складайте пісню нову,
гарненько грайте й дзвінко.
4 Чому? Бо слово Господа правдиве.
Хоч що б робив—у всьому щирий Він.
5 Бог любить праведність і справедливість,
Господня милість—всюди на землі.
6 З веління Господа з’явились небеса,
від подиху Його засяяли небесні зорі.
7 Всі води моря Він зібрав докупи,
приборкав океан, створивши береги[a].
8 Шануйте Господа, земні істоти.
Страхайтеся Його, усі істоти світу.
9 Бо збувається усе, що Він накаже,
з’являється усе, чому звелить Він.
10 Всі замисли людські Він може знищить,
всі їхні плани може звести нанівець.
11 Лиш замисли Господні будуть жити вічно,
лиш задумам Його у поколіннях жити.
12 Благословен народ, чий Бог—Господь,
кого Він сам обрав собі у власність.
Божа обітниця
13 Не через Закон була дана Авраамові і його нащадкам обіцянка, що він стане спадкоємцем світу, але за праведність його, яка йде від віри. 14 Якщо ж спадкоємцем світу є народ, залежний від Закону, то віра—безглузда, а обітниця—нікчемна. 15 Бо Закон викликає гнів Божий, а коли немає Закону, то й порушення немає.
16 Тож обітниця Божа йде через віру, щоб люди одержали її, як подарунок. А якщо це так, то й для всіх Авраамових нащадків обітниця буде несхитною. І не лише для тих, у кого є Закон Мойсея, а й для тих, хто вірою живе, як жив Авраам. Через те і є він батьком для нас усіх. 17 Так сказано й у Святому Писанні: «Зробив Я тебе батьком багатьох народів»(A). Авраам є нашим батьком перед Богом, в Якого він вірив, і Який дає життя померлим, з волі Якого існує те, чого не існувало. 18 Не було ніякої надії, що Авраам матиме дітей, але ж в серці своєму він вірив в Бога і продовжував сподіватися. Отож бо він і став батьком багатьох народів. Бо сказано: «Твоїх нащадків буде, як тих зірок на небі»(B).
19-20 І віра його не ослабла. Хоч він знав, що тілом уже старий, аби мати дітей (було йому на той час близько ста років), і розумів, що Сара, жінка його, неплідна, та ніколи Авраам не сумнівався в обітниці Божій і не вагався у вірі. Навпаки, все міцніше вірив і віддавав подяку Богові. 21 Він був цілком упевнений в тому, що Бог міг зробити усе, що обіцяв. 22 Ось чому сказано, що віра була зарахована йому як праведність.
23 Та не лише заради одного його було сказано у Святому Писанні: «Віру його Бог прийняв». 24 То сказано й заради нас, чия віра також буде прийнята Богом. І будемо ми праведними перед Ним. Це станеться з нами, хто вірить в Бога, Який воскресив із мертвих нашого Господа Ісуса. 25 Його віддали на смерть за наші гріхи, і Він воскрес для життя заради нашого виправдання перед Богом.
Покликання Левія (Матвія)
(Мк. 2:13-17; Лк. 5:27-32)
9 Коли Ісус ішов звідти, то побачив чоловіка на ім’я Матвій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» Тож Матвій встав і вирушив за Ним. 10 І сталося так, що коли Ісус їв у домі Матвія, багато збирачів податків та грішників прийшло, і посідали вони за стіл разом з Ісусом і Його учнями. 11 Побачивши те, фарисеї почали питати Ісусових учнів: «Чому ваш Учитель їсть за одним столом зі збирачами податків та грішниками?»
12 Почувши це, Ісус сказав їм: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. 13 Отож ідіть і поміркуйте, що означають ці слова: „Я хочу милосердя, а не пожертв”(A), бо Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».
Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу
(Мк. 5:21-43; Лк. 8:40-56)
18 Поки Ісус усе це казав, до Нього прийшов голова синагоги, і впавши долілиць, мовив: «Щойно померла моя донька, прийди та торкнутися рукою Своєю до неї, щоб вона ожила». 19 Тоді Ісус встав і рушив за ним разом зі Своїми учнями.
20 У натовпі, що йшов за ними, була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона підійшла до Ісуса ззаду й торкнулася краю Його плаща. 21 Вона зробила так, бо сказала собі: «Якщо я торкнуся Його одягу, то одужаю». 22 Озирнувшись, Ісус побачив її і сказав: «Будь щаслива, дочко! Віра твоя зцілила тебе!» І жінка одразу одужала.
23-24 Коли Ісус прийшов до оселі Яїра, Він побачив музиків, які грали похоронні мелодії, та приголомшених людей. Ісус сказав: «Вийдіть! Вона не померла, а просто спить». Почувши це, люди почали насміхатися з Нього. 25 Коли ж їх прогнали, Ісус увійшов до кімнати, взяв за руку дівчинку, й вона встала. 26 Чутки про це розійшлися по всій тій країні.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International