Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
12 Благословен народ, чий Бог—Господь,
кого Він сам обрав собі у власність.
13 Господь подивиться униз
й Адамових синів побачить.
14 З престолу в небі бачить Він земних істот.
15 Це ж саме Він створив усіх їх,
Він розуміє їхні всі діла.
16 Не подолати царям могутніх армій,
не переможе воїн, покладаючись на власні сили.
17 Могутні коні—то ще не звитяга,
не порятує кінська сила від загибелі в борні.
18 Послухайте, Господь спостерігає
за усіма, хто благоговіє перед Ним.
Він дбатиме завжди про тих,
хто покладається на милість Божу.
19 Господь рятує їх від смерті,
в голодний час наснагу їм дає.
20 І ми від Господа чекаєм допомоги,
бо Він наш рятівник і захисник.
21 А ще тому, що любимо Його,
у тому й радість.
22 О Господи, нехай Твоя постійна милість
із нами буде, як ми й чекаємо на те.
Угода між Богом та Ізраїлем
19 Того дня, коли минуло три місяці, як діти Ізраїля пішли з Єгипту, народ Господній прийшов до Синайської пустелі. 2 Вони рушили з Рефідима, дійшли до Синайської пустелі й там отаборилися. Ізраїль став табором навпроти гори Хорев. 3 Тоді Мойсей піднявся до на гору і звернувся до нього Господь, кажучи: «Так скажеш дому Якова, дітям Ізраїля: 4 „Ви бачили, що Я вчинив єгиптянам. Я підніс вас на орлиних крилах і привів до Себе. 5 Тепер, якщо ви й справді слухатимете Мій голос і будете дотримуватися Мого Заповіту, то станете Моєю власністю з-поміж усіх народів, оскільки вся земля належить Мені. 6 Ви будете для Мене царством священиків і святим народом. Оце ті слова, що ти мусиш переказати дітям Ізраїля”».
7 Мойсей повернувся і скликав старійшин народу, та переказав їм усі ті слова, які Господь йому наказав. 8 Тоді весь народ відповів одностайно так: «Все, що сказав Господь, ми виконаємо». Мойсей повернувся на гору, та переказав Господь, що Ізраїль завжди слухатиметься Божих настанов.
9 Господь мовив до Мойсея: «Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб народ чув, як Я говоритиму до тебе, і назавжди тобі повірив». Мойсей переказав Всевишньому слова народу.
Дух Святий сходить на апостолів
2 Коли настала П’ятидесятниця, всі вони зібралися разом у одному місці. 2 Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли. 3 Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них. 4 І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність.
5 У той час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі. 6 Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову.
7 Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни? 8 Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову? 9-11 Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International