Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

⁵ Господь побачив, що люди на землі сповнені зла, що думають лише про лихе. ⁶ І пошкодував Бог, що створив людей на землі. І засмутився Він у серці Своєму. ⁷ І промовив тоді Господь: «Я зітру з лиця землі людей, яких створив. Я знищу не тільки всіх людей і всіх тварин, але й усе, що плазує по землі та всіх птахів небесних. Я так шкодую, що створив їх». ⁸ Але Ной здобув ласку в очах Господа.

Ной

⁹ Ось родовід Ноїв. Ной був чоловік праведний і бездоганний серед усіх людей свого часу. Він жив у згоді з Богом і наслідував Його у всьому. ¹⁰ Ной мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета.

¹¹ І зіпсувалася земля в очах Божих. Запанувало на ній насильство. ¹² Поглянув Бог на землю. Вона була загублена людьми, які занапастили й життя свої.

¹³ І мовив Бог Ноєві: «Я вирішив покласти край усьому живому за те, що люди залили землю насильством. Я знищу землю.

¹⁴ Змайструй собі ковчег із кипарису. Зроби приміщення в ньому і просмоли його ззовні та зсередини. ¹⁵ Завдовжки він має бути триста ліктів^[a], завширшки—п’ятдесят ліктів^[b], а заввишки—тридцять ліктів^[c]. ¹⁶ Зроби під дахом вікно в лікоть, а збоку—двері. Зроби також три палуби: нижню, середню й верхню. ¹⁷ Я збираюся затопити водою землю, щоб сталася велетенська повінь, і знищити все живе, що є під небом. Усе на землі загине. ¹⁸ У нас же з тобою буде особлива домовленість. Ти зайдеш у ковчег зі своїми синами й з дружиною своєю, і з жінками синів своїх. ¹⁹ І мусиш узяти з собою по парі всього живого на землі, щоб вони вижили з тобою. Вони мають бути чоловічої та жіночої статі. ²⁰ По парі кожного виду птахів, звірів і плазунів різних прийдуть до тебе, щоб ти зберіг їх живими. ²¹ Візьми з собою кожного роду їжі, щоб було і для тебе, і для всіх».

²² Ной зробив так, як звелів йому Бог.

Подорож до Риму

27 Коли було прийняте рішення про те, щоб нам відплисти до Італії, Павла і ще кількох інших в’язнів передали офіцеру^[a] на ім’я Юлій, який служив у полку імператора. ² Ми сіли на адрамитський корабель, що відходив до портів уздовж азіатського узбережжя. З нами був Аристарх, македонець із Солуні.

³ Наступного дня ми припливли в Сидон. Юлій доброзичливо поставився до Павла й дозволив йому відвідати своїх друзів, щоб ті подбали про нього. ⁴ Звідти ми відпливли до Кіпру, оскільки був зустрічний вітер. ⁵ Ми пройшли через відкриті води біля берегів Кілікії та Памфилії і прибули до Міри, що в Лікії. ⁶ Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.

⁷ Кілька днів ми пливли повільно й ледве досягли Кніда. Оскільки вітер перешкоджав триматися нашого курсу, ми попливли на південь до Криту біля Салмона. ⁸ Долаючи великі труднощі, ми пливли вздовж критського берега, аж доки не пристали до місця, що мало назву Добра Пристань, неподалік міста Ласея.

⁹ Багато часу вже було згаяно, і плисти вже стало небезпечно, тому що юдейський Піст^[b] уже пройшов. ¹⁰ Павло попереджав їх: «Люди, я передбачаю, що плавання наше буде небезпечним і призведе до багатьох втрат. Під загрозою не лише вантаж і корабель, але й наше життя». ¹¹ Та офіцера переконали капітан і власник корабля, а не Павлові слова.

¹² Оскільки пристань була непридатна для зимівлі, то більшість вирішила, що треба вийти в море і, якщо вдасться, дістатися Фенікса, міста на Криті, і вже там перебути зиму. У Феніксі була бухта, яка виходила як на південно-західне, так і на північно-західне узбережжя.