Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Міктам Давида.
Боже, опікуйся мною,
в Тобі я шукаю розради!
2 Кажу я[a] Господу: «Ти—мій Володар.
Благословення все моє—від Тебе!»
3 І послідовникам, всім праведним Твоїм,
кого Ти любиш (я кажу):
«Вшановую шляхетність їхню й велич!»[b]
4 А хто богів шукає інших,
зазнає той тяжких страждань.
Мені не по дорозі з ними,
і я не буду проливати за них жертовну кров!
І ймення їхні з уст моїх не злинуть!
5 Господь—це спадщина моя,
мого життя це чаша.
Моє майбутнє у Твоїх руках.
6 Мені щасливий випав жереб,
о так, чудесну частку я здобув[c].
7 Благословляю Господа.
Дає мені поради Він і навіть уночі
керують мною почуття оті.
8 Господь завжди переді мною[d].
Коли зі мною Він, завжди я у безпеці.
9 Тому щасливий я, втішається душа,
я житиму в безпеці.
10 Чому? Тому що не залишиш Ти мене в могилі[e],
не даси зотліть Твоєму вірному учневі[f].
11 Навчи мене життя прожити!
З Тобою поряд бути—
для мене це велика насолода!
А при Твоїй правиці іти—
то вже для мене щастя навіки!
Жінки в відповідь їй
9 Чим кращий любий твій від інших любих,
о найгарніша з усіх жінок?
Невже гарніший твій коханий інших милих,
що ти так палко заклинаєш нас?
Вона відповідає Жінкам Єрусалима
10 Коханий мій—сяйливий і рум’яний,
його й з десятків тисяч можна розпізнати.
11 Голова його—то щире золото,
хвилясті кучері, мов ворона крило.
12 А очі, мов голубки над потоком,
що в молоці купаються,
й немов коштовний камінь в дорогій оправі.
13 А щоки, наче запашний квітник,
уста—лілеї, що сочаться мирром.
14 Руки його, немов палиці з золота,
оздоблені щедро яшмою.
Тіло—сапфіром оздоблена кістка слонова.
15 Ноги—стовпи мармурові на золотім постаменті.
І вся його постать—могутня й висока,
до кедрів ливанських подібна.
16 Дочки Єрусалима, слухайте,
його розмова—найсолодша,
він увесь—моє бажання.
Такий він, мій коханий,
мій коханець, моя любов.
Жінки до Неї
6 Куди пішов коханий твій,
краса серед жінок?
Куди звернув твій любий?
Скажи, і ми шукатимем його разом.
Жінка у відповідь
2 Коханий мій пішов до свого саду,
до квітників пахучих він пішов,
отару пасти і лілеї рвати.
3 Належу я коханому моєму,
а він мені належить, той,
який пасе стада серед лілей.
Божа Звістка про Христа
15 Зараз я хочу нагадати, брати і сестри мої, про Добру Звістку, що я проповідував вам. Ви її одержали і на ній засновуєте життя своє. 2 Завдяки їй ви врятуєтеся, якщо добре пам’ятаєте те, що я вам проповідував. Якщо ж ні, то марно ви повірили.
3 Я передав вам насамперед те, що сам отримав: Христос прийняв смерть за наші гріхи, як сказано у Святому Писанні. 4 Його було поховано, і Він воскрес на третій день, як сказано у Святому Писанні. 5 Він з’явився Петрові, а потім дванадцятьом апостолам. 6 Після того Він з’явився більш як п’ятистам віруючим одночасно. І більшість із них досі ще живі, хоча дехто вже й помер. 7 Тоді з’явився Він Якову, а після цього і всім апостолам.
8 Нарешті, Він з’явився й мені також, наче якомусь недоноскові. 9 Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу церкву. 10 Я—апостол милістю Божою, і Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це. 11 Тож незалежно від того, чи я проповідую вам, чи хтось із інших апостолів, ми проповідуємо одне. І це саме те, в що ви повірили.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International