Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Пісня прочан.

1 На тридцятий рік, четвертий місяць, п’ятий день^[a], коли я, Езекиїл, був серед вигнанців біля каналу Кевар, небеса розкрились і я побачив Божу з’яву.

² На п’ятий день місяця, то був п’ятий рік вигнання царя Єгояхина, ³ слово Господа дійшло до священика Езекиїла, сина Буцці, у землі Халдейській. Там сила Господня була над ним.

⁸ Але ти, сину людський, слухай, що Я говоритиму тобі. Не бунтуй, як цей непокірливий народ; відкрий рот, з’їж те, що Я тобі даю^[a]».

⁹ Дивлюсь я і бачу руку, простягнуту до мене, а в ній сувій. ¹⁰ Він розгорнув його переді мною. Сувій був списаний з обох боків: ззовні і зсередини. То були слова плачу, туги та скорботи.

Завдання пророка

3 Господь сказав мені: «Сину людський, з’їж те, що перед тобою, з’їж цей сувій, а тоді йди й говори до дому Ізраїлю». ² Тож я відкрив рота, і Він дав мені з’їсти сувій. ³ Він сказав мені: «Сину людський, з’їж цей сувій, що я даю тобі, наповни свій живіт ним». Тож я з’їв його, і був він на смак устам моїм солодкий, ніби мед.

Ангел із сувоєм

10 Потім я побачив іншого могутнього Ангела, який спускався з небес. Його огортала хмара, а навколо голови сяяла веселка. Обличчя було, як сонце, а ноги, немов вогняні стовпи. ² У руці він тримав маленький розгорнутий сувій. Поставивши праву ногу у море, а ліву на землю, ³ він закричав гучним голосом, що нагадував лев’яче рикання. Коли гукнув він, то сім громів заговорили голосами своїми. ⁴ Коли заговорили сім громів, то приготувався я було писати, але тут почув голос Небесний: «Збережи в таємниці те, що сказали сім громів, не записуй того».

^5-6 Потім Ангел, якого я бачив, котрий стоїть у морі й на землі, підняв правицю до Неба й поклявся Тим, Хто живе вічно, Хто створив небеса з усім існуючим, і землю з усім, що є на ній, і море з усім сущим у ньому: «Затримки більше не буде! ⁷ Коли настане час почути сьомого Ангела, коли він буде готовий засурмити в сурму, тоді й здійсниться таємний Божий Задум—Добра Звістка, яку Він оголосив слугам Своїм—пророкам».

⁸ Потім голос, який я вже чув і який линув з небес, знову заговорив до мене: «Піди й візьми сувій з руки Ангела, який стоїть у морі й на землі».

⁹ Отож пішов я до Ангела й попросив віддати мені маленький сувій. Він відповів: «Візьми і з’їж його. В шлунку твоєму буде гірко, а в роті солодко, як від меду». ¹⁰ Я взяв маленький сувій з руки Ангела і з’їв його. І був він такий солодкий в роті, як мед, а коли я ковтнув його, у моєму шлунку стало гірко. ¹¹ Тоді сказали мені: «Ти повинен знову пророкувати про багато народів, племен, мов і царів».