Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

⁹ Мойсей промовив до Аарона: «Скажи всій громаді Ізраїлевих дітей: „Станьте перед лицем Бога вашого, бо Він почув ваші скарги”». ¹⁰ Коли Аарон промовляв це до народу, то, повернувшись до пустелі, вони побачили славу Господа, що з’явилася в хмарі.

¹¹ І Господь сказав Мойсеєві: ¹² «Я почув нарікання Ізраїлевих дітей. Скажи їм: „Увечері ви їстимете м’ясо, а вранці матимете хліба досхочу, щоб знали, що Я—Господь, ваш Бог”». ¹³ Увечері налетіли перепелиці й укрили табір, ставши легкою здобиччю для євреїв, а вранці навколо табору випав шар роси. ¹⁴ Коли роса зійшла, то на поверхні пустелі зосталися тоненькі крупинки, ніби паморозь на землі.

¹⁵ Побачивши це, Ізраїлеві діти спитали одне одного: «Що це?»^[a] Бо вони не знали, що то таке. Мойсей сказав їм: «Це хліб, що Господь дав вам на поживу. ¹⁶ Ось як наказав Господь: „Кожен із вас має набрати стільки, скільки може з’їсти. Візьміть по кошику^[b] на людину, залежно від кількості людей у кожному намет”».

¹⁷ Ізраїлеві діти так і зробили. Дехто з них зібрав багато, а дехто—мало. ¹⁸ І коли поміряли кошиком, то з’ясувалося, що той, хто назбирав багато, не мав лишку, а той, хто назбирав мало, тому не бракувало. Кожен назбирав стільки, скільки міг з’їсти.

¹⁹ Мойсей сказав їм: «Нічого не лишайте до ранку». ²⁰ Та вони не послухали Мойсея. Дехто лишив трохи на ранок, і завелися там черви, і воно запліснявіло. І Мойсей розгнівався на них. ²¹ Щоранку кожен із них збирав стільки, скільки міг з’їсти. Та коли сонце припікало, їжа танула.

Єдині у Христі

¹¹ Тож пам’ятайте, що колись вас, народжених поганами, євреї називали «необрізаними», а себе вони називають «обрізаними»^[a] (маючи на увазі дію, яка виконується руками людськими). ¹² Пам’ятайте, тоді ви були без Христа і не належали до народу ізраїльського. Ви були чужими тим угодам^[b], що пов’язані з Божою обітницею людям, та жили в цьому світі без надії і без Бога.

¹³ Колись ви були такі далекі від Бога, але зараз ви—в Христі Ісусі, та стали близькими Йому через смерть Христову.

¹⁴ Христос є нашим джерелом миру. Він об’єднав нас в один народ і зламав перешкоду, стіну ворожнечі, пожертвувавши Своїм власним Тілом. ¹⁵ Він покінчив із Законом, з його правилами та заповідями, щоб забезпечити мир, створивши в Собі один новий народ із двох^[c]. ¹⁶ Він примирив ці два народи з Богом в одному тілі через Свою смерть на хресті і так Він припинив ворожнечу між ними. ¹⁷ Христос прийшов і приніс вам Звістку про мир—далеким від Бога і близьким^[d]. ¹⁸ Бо саме через Христа ми всі маємо доступ до Отця в єдиному Дусі.

¹⁹ Отже, ви, неюдеї, вже не чужинці й не сторонні. Ви співгромадяни з людьми Божими та Його родиною. ²⁰ Ви, віруючі, подібні до споруди, зведеної Господом: ви збудовані на підвалинах, закладених апостолами і пророками, а наріжним каменем^[e] є Сам Христос Ісус. ²¹ І вся будівля тримається на Ньому. Завдяки Христу вона росте, щоб стати святим храмом^[f] у Господі. ²² Через Нього і ви всі об’єднуєтеся і створюєте єдине житло, де Бог живе через Духа Святого.