Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Пісня прочан.
Підводжу очі і вдивляюся у гори,
та звідки ждати допомоги?
2 Від Господа лиш буде допомога,
від Того, Хто створив і небеса, і твердь земну.
3 Упасти Він не дасть,
не задрімає Той, Хто береже тебе.
4 Ніколи не дрімає Той, Хто стереже Ізраїль.
5 Господь—ось Той, Хто нас охороняє,
Він—наша тінь, яка завжди по праву руку,
6 аби удень від сонця не дістав удару,
аби вночі від місяця образ не мав.
7 Господь убереже тебе від будь-якого лиха,
охороняє твою душу Він.
8 Господь тебе завжди оберігати буде,
хоч би куди ти йшов, хоч звідки б повертався[a].
4 Народе Мій, Мене послухай,
прислухайся, що Я скажу!
Я вчення людям дам Своє,
Мої закони принесуть народам світло!
5 Моя звитяга близько вже,
Мій порятунок наближається невідворотно,
рукою власною почну судить людей.
На Мою силу покладаються далекі береги
і ждуть Моєї влади.
6 До неба очі підведіть
й на землю гляньте під ногами.
Розтануть, наче дим, небеса,
і зноситься земля, немов старе вбрання,
а ті, хто мешкає на ній, помруть.
Але немає меж спасінню справедливому Моєму.
7 Послухайте Мене усі, хто знає, що є правота,
в чийому серці Мій закон живе.
Не бійтеся того, що лиходії скажуть,
образи їхні не беріть до серця близько.
8 Бо міль поточить їх, як одяг, як вовну, черви їх зжеруть.
Але Мій справедливий порятунок переживе віки,
Моє спасіння в поколіннях відізветься». Так говорить Господь.
Зцілення слуги сотника
(Мт. 8:5-13; Ін. 4:43-54)
7 Коли Ісус закінчив навчати людей, Він пішов до Капернаума. 2 У тому місті знаходився римський сотник, у якого так тяжко захворів слуга, котрий вже був при смерті. Сотникові той слуга був дуже дорогий. 3 Почувши про Ісуса, він послав до Нього кількох юдейських старійшин, аби ті попросили Ісуса прийти й врятувати життя слуги. 4-5 Прийшовши, старійшини почали благати Ісуса: «Він заслуговує, щоб Ти зробив це для нього, бо він любить народ наші, навіть, збудував для нас синагогу».
6 Тож Ісус пішов з ними. Та коли Він уже підходив до дому сотника, той послав своїх друзів назустріч, щоб ті передали Ісусові його слова: «Господи! Не завдавай Собі клопоту заради мене, бо я недостойний, щоб Ти заходив до моєї оселі. 7 Через це я й не наважився сам прийти до Тебе, але лише накажи, й слуга мій одужає. 8 Я знаю це, бо я сам людина підвладна, та маю солдатів, підвладних мені. Коли я кажу одному з них: „Йди геть!”—то він іде. Кажу іншому: „Йди сюди!”—і він приходить. Скажу слузі своєму: „Зроби це!”—і він виконує».
9 Почувши ці слова, Ісус був дуже вражений. Він повернувся до натовпу, який слідував за Ним, й сказав: «Кажу Я вам, такої великої віри Я не зустрічав навіть у людей Ізраїлю». 10 І коли ті, кого було послано, повернулися до оселі сотника, то побачили, що слуга цілком одужав.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International