Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. Псалом Давида про той час, 2 коли пророк Натан прийшов до нього після того, як Давид з Батшебою згрішив.
3 О Боже, яви Твою вірну любов, змилосердься,
проникнися до мене співчуттям,
і змий усі мої провини.
4 Зітри провини всі мої численні,
очисть мене від всіх моїх гріхів.
5 Я визнаю свою провину беззаконня,
я невгамовно думаю про ті гріхи.
6 Згрішив я супроти Тебе, лишень Тебе!
Вчинив я те, що зле в Твоїх очах, щоб показати,
що правий Твій присуд і чесним є Твій суд.
7 Я народився грішним,
в гріху зачатий матір’ю моєю.
8 Ти хочеш, щоби вірність оселилась у моєму серці,
вклади ж бо в мене Твою мудрість.
9 Зніми мій гріх, скропи мене іссопом[a],
очисть мене, щоб забілів, мов перший сніг.
10 Дай знов почути пісні радості та щастя,
кісткам, потрощеним Тобою, звеселитись знов.
11 Забудь гріхи мої і змий усі мої провини.
12 Всели у мене чисте серце, Боже,
зроби мій дух бадьорим і міцним.
13 Не відштовхни мене від себе, не відкинь,
не відбирай Твого Святого Духа!
14 Поверни мені радість,
що мав у порятунку я Твоєму,
даруй також бажання служити Тобі знов.
15 Заблудлих я навчу, як жити,
тоді повернуться до Тебе всі, хто був грішив.
16 Я заслужив на смерть, але врятуй мене від кари[b].
Мій Боже, Ти—єдиний порятунок мій.
Помилуй, добрим будь,
тоді почну співатиму про милосердя
і праведність всіх дій Твоїх.
17 О мій Володарю!
Відкриються мої вуста,
Тебе вславляючи, полине пісня.
18 Бо жертви нетакі Тобі потрібні,
інакше б я приносив їх.
19 Всеспалення пожертв не так вже й потребуєш,
насправді мила Тобі жертва—каяття наше.
Ти не відринеш упокорене, смиренне серце!
20 Благослови Своєю ласкою Сіон,
зведи, як і раніш, Єрусалима стіни.
21 Дари пожертв тоді Ти сповна приймеш,
і люди приведуть до вівтаря Твого биків.
Народ мусить іти за Богом
58 Кричи щодуху, крик не стримуй,
хай голос твій звучить сурмою.
Народ Мій сповісти про неподобства їхні,
і роду Якова про їхні всі гріхи.
2 Щодня приходять поклонятися Мені,
здається, хочуть осягнуть Мої шляхи.
Немов народ, який живе по правді,
який не відторгнув Господню справедливість.
Вони шукають справедливих рішень,
до Бога прагнуть бути ближче.
3 Люди кажуть: «Навіщо ми постились,
якщо Ти не помітив цього?
Навіщо ми були смиренні,
якщо Ти навіть не довідався про це?»
Але Господь відповідає:
«Послухайте, у дні посту ви робите те,
що вам самим приємно,
несправедливі з усіма своїми рабами.
4 Ви поститесь і водночас заводите суперечки й бійки.
Ваші злісні кулаки роздають стусани навсібіч.
Якби ви хотіли, щоб ваш голос було чути в Небесах,
ви б не постилися так, як тепер.
5 Хіба це той піст, який Я вибрав,
той день, коли треба усмирити себе,
коли треба схиляти голову, як очерет,
підстилати під себе верету,
лягати на розсипаний попіл?
Хіба це можна назвати постом,
днем догоджання Господу?
6 Я віддаю перевагу іншому посту:
скинути кайдани несправедливості,
порвати віжки ярма, звільнити гноблених
і розірвати всі пута.
7 Хіба цей піст не для того,
щоб розділити хліб з голодним
і ввести у дім бездомного жебрака.
Або побачивши голого, дати йому в що вбратися,
й не ховатися від своїх родичів?
8 Тоді засяє вранішньою зіркою твоє світло,
а твої рани загояться враз.
Твоя перемога[a] йтиме перед тобою,
а Слава Господня буде твоїм захистом ззаду.
Треба жити праведно
9 Коли ти покличеш Господа, Він озветься,
ти попросиш допомогти, Він скаже: „Ось Я!”
Якщо ти звільнишся від ярма, що живе в тобі,
перестанеш тикати пальцем
і здіймати інших на кпини.
10 Якщо ти поділишся з голодним
і задовільниш потреби знедолених,
тоді засяє вранішньою зіркою твоє світло,
і морок засяє, мов полуденне сонце.
11 Господь вас постійно направлятиме,
потреби ваші Він задовольнить у посушливих землях
і зміцнить ваші кістки.
Ви будете, як сад, щедро напоєний водою,
як струмок джерельної води,
який ніколи не пересохне.
12 Ти зведеш місто на древніх руїнах,
відбудуєшся на старих підвалинах.
Тебе назвуть „будівничим зруйнованих стін”,
„відбудовником вулиць жилих”.
Хто є самим великим у Царстві Небеснім
(Мк. 9:33-37; Лк. 9:46-48)
18 Саме тоді учні підійшли до Ісуса і спитали: «Хто є найвеличнішим у Царстві Божому?» 2-3 Тоді Він покликав до Себе дитину, поставив перед ними й мовив: «Істинно кажу вам, поки ви не змінитесь і не станете мов діти серцем своїм, то ніколи не ввійдете до Царства Небесного. 4 Отже, хто буде покірливим, подібно до цієї малої дитини, той стане найвеличнішим у Царстві Небеснім. 5 Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене».
Ісусові застороги проти гріха
(Мк. 9:42-48; Лк. 17:1-2)
6 «Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в глибокому морі. 7 Горе світу цьому від каменів спотикання[a], бо вони завжди існуватимуть, та горе тому, через кого вони з’являються.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International