Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹⁵ Дивися, сьогодні я даю тобі вибір між життям і смертю, між добром і лихом. ¹⁶ Якщо слухатимешся заповідей Господа Бога твого, що я їх тобі даю сьогодні, якщо любитимеш Господа Бога твого й ходитимеш Його шляхами й виконуватимеш заповіді Його, Його настанови й закони, щоб ти жив і множився, Господь Бог твій благословить тебе в землі в яку ти входиш, щоб посісти.

¹⁷ Якщо ж серце твоє відвернеться, й ти не слухатимеш Його, зіб’єшся з дороги й поклонятимешся і служитимеш іншим богам, ¹⁸ тоді я застерігаю вас сьогодні, що ви загинете. Напевне, ви не житимете довго в землі, до якої, перейшовши Йордан, ви увійдете і якою заволодієте.

¹⁹ Я закликаю небеса й землю у свідки сьогодні. Я даю вам вибір між життям і смертю, благословенням і прокляттям. Вибирай життя, щоб жити й дітям твоїм. ²⁰ Люби Господа Бога свого, слухайся Його, тримайся Його. Бо Він—життя твоє, і Він продовжить дні твої в землі, яку Він пообіцяв дати твоїм предкам: Аврааму, Ісааку та Якову.

Алеф^[a]

Апостоли—слуги Христа

3 Брати і сестри мої, коли я з вами був, то не міг навчати вас як людей духовних. Навпаки, я мусив звертатися до вас як до людей мирських, як немовлят у Христі. ² Я проповідував вам, неначе напував вас молоком, а не годував твердою їжею, бо ви не спроможні були ще її спожити. Ви ще й зараз не здатні на це. ³ Ви й досі належите цьому світу. Якщо між вами є заздрощі й суперечки, то хіба не мирські ви є? Хіба не поводитесь, як усі люди цього світу?

⁴ Якщо хтось із вас каже: «Я послідовник Павла», а інший: «А я—Аполлоса»,—то хіба не як мирські люди ви чините? ⁵ А хто ж такий Аполлос, і хто такий Павло? Ми лише слуги, через яких ви стали віруючими. Ми виконали свою роботу, яку Господь призначив кожному із нас. ⁶ Я посіяв зерно, Аполлос полив його, але Бог є Той, Хто виростив.

⁷ Тож не має значення ні той, хто сіяв, ні той, хто поливав, а лише Бог, Який зростив. ⁸ І той, хто сіяв зерно, і той, хто поливав його, мають одну мету, і кожен буде нагороджений за свою працю. ⁹ Бо всі ми на службі у Бога, трудимося в Його ім’я, а ви—і нива Божа, й оселя Його.

Не гнівайтеся

²¹ «Ви чули, що сказано було нашим предкам: „Не вбивай”^(A). Той, хто вб’є, відповість за це перед судом. ²² Але кажу Я вам: якщо хтось гнівається на ближнього свого—відповість перед судом. Якщо ж хто образить ближнього свого—відповість перед Верховним судом^[a]. А якщо хто скаже: „Ти дурень”, буде горіти в пекельному вогні.

^23-24 Якщо ти несеш дар до вівтаря і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш дар свій. Перш піди примирися з братом, а тоді повернися й поклади на вівтар дарунок свій.

²⁵ Примирися зі своїм недругом, доки ти з ним ідеш до суду, інакше він віддасть тебе до рук судді, а той—сторожі, щоб кинути тебе до в’язниці. ²⁶ Істинно кажу: не вийти тобі звідти, доки не сплатиш усе, що заборгував до останнього грошу».

Повчання Ісуса про перелюб

²⁷ «Ви чули, що було сказано: „Не чини перелюбу”^(B). ²⁸ Та кажу Я вам, що кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці. ²⁹ Якщо праве око примушує тебе на гріх, вирви його та кинь геть, бо ліпше позбутися однієї частини тіла, ніж усе тіло кинути до пекла. ³⁰ І якщо правиця веде тебе до гріха, одрубай її та кинь геть, бо ліпше позбутися однієї частини тіла, ніж усе тіло загубити у пеклі».

Повчання Ісуса про розлучення

(Мт. 19:9; Мк. 10:11-12; Лк. 16:18)

³¹ «І сказано: „Той, хто бере розлучення з жінкою своєю, має дати їй розвідного листа”^(C). ³² Та кажу Я вам, що існує тільки єдина підстава для чоловіка розлучитися зі своєю дружиною: через її розпусту. Той, хто одружується з тією розлученою, сам грішить перелюбом».

Повчання Ісуса про клятву

³³ «Ви чули також, що було наказано нашим предкам: „Не порушуй клятву, а дотримуйся клятви, даної Господу”^[b]. ³⁴ Та кажу Я вам: не кляніться взагалі: ні небом, бо це—престол Божий, ³⁵ ні Землею, бо це—підніжжя стіп Божих. Також, не кляніться ні Єрусалимом, бо це—місто великого Царя, ³⁶ ні головою своєю, бо не зможете ви зробити жодної волосини ні білою, ані чорною. ³⁷ Якщо ви хочете сказати: „Так”, то й кажіть: „Так”. Якщо ж: „Ні”, то й кажіть: „Ні”. Все, що поза цим—від лукавого».