Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Псалом Давида.

²⁷ Коли спускалися до околиці міста, Самуїл сказав Саулу: «Накажи слузі йти попереду». Слуга так і зробив.

Самуїл сказав Саулу: «А ти зупинись на хвильку, щоб я міг тобі передати послання від Бога».

Помазання Саула

10 З цими словами Самуїл витягнув посудину з оливою, полив нею Саулову голову й поцілував його, промовивши: «Хіба не Господь посвятив тебе у проводирі Свого спадку^[a]. ² Після того, як ти мене залишиш сьогодні, тобі зустрінуться двоє чоловіків біля гробу Рахилі в Зелзі на кордоні з Веніаминовими землями. Вони тобі скажуть: „Ті віслюки, яких ти вирушив шукати, знайшлися. А батько вже ними не переймається, за тебе хвилюється. Він сказав: „Що з моїм сином?”

³ Потім звідти ти підеш далі, аж доки не дійдеш до великого дуба Таворського. Тобі зустрінуться троє чоловіків, які йдуть до Бетела побачитися з Богом. Один нестиме трьох козенят, другий—три буханці хліба, а третій—бурдюк вина. ⁴ Вони з тобою привітаються й запропонують дві хлібини^[b], які ти приймеш.

⁵ Після цього ти прийдеш до Гівеат-Елогіма, де стоїть филистимська сторожова башта. Коли ти наблизишся до міста, зустрінеш гурт пророків, які спускатимуться з узвишшя. Перед ними будуть арфи, бубни, сурми та ліри, а самі вони пророкуватимуть. ⁶ На тебе потужно зійде Господній Дух, і ти почнеш пророкувати разом з ними, постанеш іншою людиною. ⁷ Як тільки сповняться ці прикмети, роби все, що забажаєш, бо з тобою буде Бог.

⁸ Йди поперед мене в Ґілґал. Я, звісно, прийду до тебе, щоб принести жертву всеспалення та мирну жертву. Але ти мусиш чекати сім днів, доки я прийду й скажу, що тобі робити».

Інші апостоли визнають Павла

2 Через чотирнадцять років я знову пішов до Єрусалиму разом із Варнавою, взявши з собою й Тита^[a]. ² Я відправився туди, оскільки Бог відкрив мені, що я мушу йти. Я приніс людям в Єрусалимі Добру Звістку, яку проповідую поміж поганами. Але поперше, я потайки приніс її тим юдеям, яких ви дуже поважаєте та вважаєте своїми лідерами. Робив я так для того, щоб моя праця, минула і теперішня, не була марною.

³ Титу, який був зі мною, не довелося робити обрізання, хоч він і грек. ⁴ Його змушували бути обрізаним через лжебратів, які таємно вкралися до нас, щоб стежити за свободою, яку ми маємо у Христі. Вони хочуть нас поневолити. ⁵ Та ми не піддалися, й не підкорилися їм, щоб істина Доброї Звістки лишилася для вас.

⁶ Але ті юдеї, кого ви так поважаєте, не додали нічого до Доброї Звістки, яку я проповідую. Хоч би ким вони були для мене—немає жодного значення. Всі люди рівні перед Богом. ⁷ Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку серед поган, так само, як Петрові—серед юдеїв. ⁸ Бо Той, Хто зробив Петра апостолом серед юдеїв, зробив мене апостолом серед поган. ⁹ Тож Яків, Петро та Іоан, яких ви вважаєте лідерами церкви, визнали, що я отримав дар від Господа нести Добру Звістку. Вони прийняли мене й Варнаву як братів^[b] і погодилися, що ми проповідуватимемо поганам, а вони—юдеям. ¹⁰ Вони просили нас лише пам’ятати про вбогих. Я й сам вже був занепокоєний їхнім становищем і прагну дбати про них.