Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
6 Господь, наш Бог! Чимало Ти створив чудес.
Прекрасних задумів Твоїх—без ліку.
Розповідатиму про них я знов і знов,
хоч їм нема числа.
7 Тобі насправді не потрібні жертви та офіри.
Всеспалень Ти не вимагав, ні жертви за гріхи.
Ти дав нам вуха, щоб Тебе почути[a].
8 Тоді сказав я: «Гляньте, я прийшов.
Написано про мене в книзі».
9 Мій Боже, хочу все робити,
чого захочеш Ти, Твої закони знаю я.
10 Я сповістив великому зібранню
чудову новину про всі Твої діла.
Ти знаєш, Господи, ніколи не замкну я вуст моїх,
розповідаючи про доброчинність[b].
11 Не приховав нічого я про Твою справедливість,
я говорив прихильно про праведність Твою
і про спасіння, що Ти нам несеш.
Відкрив великому зібранню
я Твою любов і вірність.
12 Тому, о Господи, не полишай мене без милосердя,
і захищай мене Своєю вірністю й любов’ю.
13 Чому? Та ж юрмища зловмисників довкруги.
В полоні я гріхів своїх, не утекти мені від них.
Їх більше, ніж на голові волосся,
а мужність вже покинула мене.
14 Будь ласка, Господи, врятуй мене!
Прийди мені, о Господи, на допомогу!
15 Хай тих, хто на моє життя полюють,
поразка і ганьба чекають!
Нехай усі, хто зла мені бажає,
розбиті будуть і відступляться від мене!
16 Нехай усі, хто зневажав мене,
замовкнуть у приниженні своїм.
17 Хай буде в радості і щасті той, хто Господа шукає!
Нехай усі, хто тішиться спасінням, що від Тебе,
повторюють: «Великий наш Господь!»[c]
53 Хто повірив у наше послання?
Кому відкрилася рука Господня?
Хто істинно сприйняв Господнє покарання?
2 Він виріс перед Всевишнім,
мов кволий паросток,
як корінь у сухій землі.
Не було в Ньому ні краси, ні величі,
які б звертали на себе увагу.
Не було в Ньому принади,
яка б привернула нас до Нього.
3 Люди зневажали й уникали Його,
як такого, хто постійно хворів.
Достоту Він знав, що таке страждання,
на Кого люди відмовляються дивитись[a],
Його зневажали.
4 Звичайно, Він узяв на Себе наші страждання
й терпів наші болі,
але ми гадали, що саме його покарав Бог,
побив і змусив страждати.
5 Але Його рани були за наші переступи,
Його було вражено за наші лихі вчинки.
Покарання, що зцілювало нас, упало на Нього,
і завдяки Його ранам ми зцілилися.
6 Усі ми розбрелися, як вівці, хто куди;
кожен пішов своїм шляхом.
Господь змусив Його страждати від покарання,
яке заслужили ми всі.
7 З ним жорстоко повелися, та Він був покірливий,
Він не розтулив уста,
мов ягня, якого повели на бійню,
мов овечка, яку стрижуть.
8 Його схопили, присудили до смерті беззаконно,
і ніхто не замислювався над Його долею[b].
Його розлучили з цим живим світом,
покарали[c] за провини Мого[d] народу.
9 Його поховали в могилі злочинців, у ямі з багатіями,[e]
хоч Він не зробив нічого поганого
і не сказав неправди.
10 Але Господь схвалив гноблення Свого стражденного[f].
Коли принесе Він Свою душу як втішну жертву,
то побачить Він нащадків, довго проживе,
через Нього здійсниться воля Господня.
11 Після нестерпних страждань Він побачить світло[g]
і матиме велику втіху з того, що пізнав.
Так говорить Господь: «Цей праведник, Мій слуга,
зробить багатьох людей праведними,
бо візьме на Себе покарання за їхні гріхи.
12 Тому зроблю Його рівним серед найбільших,
і Він матиме Свою частку в здобичі сильних.
Бо Він віддав Себе на смерть,
дав вважати Себе таким же,
як злочинці вистраждав кару за гріхи багатьох,
викупив їхні переступи».
Христова жертва дарує нам очищення
10 У Законі була лише тінь того добра, що має прийти. В ньому немає чіткого відображення справжнього добра. Тож він, з пожертвами, що приносяться з року в рік, ніколи не зробить досконалими тих, хто приходить поклонитися Богу. 2 А якби міг, то чи не перестали б люди приносити ці жертви? Адже ті, хто поклоняються Богу, могли б воднораз і назавжди очиститися й ніколи більше не відчувати вини за свої гріхи. 3 Власне, навпаки, через ті жертви люди згадують про гріхи. 4 Бо ж неможливо цаповою та бичою кров’ю змити гріхи.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International