Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. Псалом Давида.
2 Я щиро довірявся[a] Господу.
І Він признав мене, прислухавсь до моїх молитв.
3 Він із могили витягнув мене, слизької ями[b],
поставив ноги на тверде, опору дав надійну.
4 Він пісню вклав нову в мої уста:
подяки Богу нашому за всі його діла.
Чимало хто побачить, і тоді,
благоговінням сповнені, довіряться Йому.
5 Благословенний той,
хто на Господа у вірі покладається,
а не звертається до демонів і лжебогів[c].
6 Господь, наш Бог! Чимало Ти створив чудес.
Прекрасних задумів Твоїх—без ліку.
Розповідатиму про них я знов і знов,
хоч їм нема числа.
7 Тобі насправді не потрібні жертви та офіри.
Всеспалень Ти не вимагав, ні жертви за гріхи.
Ти дав нам вуха, щоб Тебе почути[d].
8 Тоді сказав я: «Гляньте, я прийшов.
Написано про мене в книзі».
9 Мій Боже, хочу все робити,
чого захочеш Ти, Твої закони знаю я.
10 Я сповістив великому зібранню
чудову новину про всі Твої діла.
Ти знаєш, Господи, ніколи не замкну я вуст моїх,
розповідаючи про доброчинність[e].
11 Не приховав нічого я про Твою справедливість,
я говорив прихильно про праведність Твою
і про спасіння, що Ти нам несеш.
Відкрив великому зібранню
я Твою любов і вірність.
Благословення Ісава
30 Щойно Ісаак скінчив своє благословення Якову, тієї ж миті, як Яків вийшов від свого батька Ісаака, брат Якова Ісав повернувся з полювання. 31 Він також приготував смачну страву, приніс її батькові, та й каже йому: «Тату, ось сядь, поїж дичини, що я приготував, а потім благослови мене». 32 Його батько Ісаак питає: «Хто ти такий?» Ісав відповів: «Я твій син, твій первісток Ісав».
33 Тоді Ісаак затрусився, мов у пропасниці, й спитав: «Хто ж це тоді вполював дичину, приготував і приніс мені її? Я поїв та й благословив його перед твоїм приходом. І він залишиться благословенний».
34 Почувши батькові слова, Ісав скрикнув гірко й розлючено і мовив: «Тоді й мене також благослови, батьку».
35 Та Ісаак відповів: «Твій брат прийшов до мене перевдягнений і забрав твоє благословення». 36 Ісав тоді й каже: «Не дарма ж його звуть Яковом[a]. І це вже вдруге він ошукав мене. Спершу він видурив моє право на спадщину[b] і ось тепер забрав моє благословення». Ісав запитав: «Невже в тебе не лишилося благословення для мене?»
37 Ісаак відповів Ісаву: «Я зробив його твоїм володарем. Я віддав усіх його братів йому служити. Я обдарував його хлібом і вином. Що ж я для тебе зможу зробити, сину мій?» 38 Ісав запитав батька: «Невже в тебе лиш одне благословення, мій батьку? Благослови й мене, мій батьку!» Ісав підвищив голос і заплакав.
1 1-2 У першій своїй книзі, Теофіле[a], я писав про вчинки і вчення Ісуса—від того часу, коли Він почав Свою службу, і до Його вознесіння на небо. Але спершу Він обрав апостолів і дав їм Свій Заповіт через Святого Духа. 3 Після Своєї смерті Ісус з’явився апостолам. Він дав їм чимало переконливих доказів того, що Він живий. Протягом сорока днів Ісус з’являвся їм і розповідав про Царство Боже.
4 І одного разу, обідаючи з апостолами, Ісус наказав їм: «Не йдіть із Єрусалиму. Чекайте на те, що Отець Мій обіцяв. Та пам’ятайте, що ви почули це від Мене. 5 Бо Іоан хрестив людей водою, а ви будете хрещені Духом Святим. І мине не так багато днів, перш ніж це станеться».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International