Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. Псалом Давида.
2 О Господи, щасливий цар з Твоєї сили,
який він радий, що з Тобою переміг!
3 Ти дав йому, чого душа його бажала,
і не відмовив Ти проханням уст його. Села
4 Ти шлеш йому благословення добросердні
і золотий вінець на голову кладеш.
5 Тебе просив він, щоб життя подарував Ти,
йому Ти вічне довголіття дав.
6 Він возвеличився звитягою тією,
яку Ти дав йому. На нього Ти пролив
велику славу й велич.
7 Благословляючи його повік,
Ти дав йому безмежне щастя,
оскільки він з Тобою.
8 Чому? Бо вірить Господу наш цар
й стоятиме завжди на цій любові,
і милості Всевишнього.
9 Всю міць Свою спрямуй на ворогів своїх,
зловмисникам правицею дай відсіч.
10 Коли Ти явишся, о Господи, спали їх у печі вогненній.
Господь поглине їх в Своїм вогненнім гніві.
11 Дітей Ти їхніх вигубиш з землі,
нащадків їхніх з-поміж люду.
12 Вони на тебе[a] замишляють зле,
вигадують плітки, але то марно.
13 Чому? Тому, що стріли пустиш ти,
й вони повернуться і в страху повтікають.
14 Встань, Господи, в Своїм могутті,
Твою оспівуємо велич, Твою силу!
Бог укладає Угоду з Аврамом
15 Після всього, що сталося, Аврамові прийшло Слово Господнє у з’яві. Господь мовив: «Не бійся, Авраме. Я—твій захист. І матимеш ти дуже велику винагороду». 2 Але Аврам відповів: «О, Господи, мій Володарю! Яку винагороду Ти даси мені? Я й досі бездітний, а спадкоємцем моїм стане Еліезер із Дамаска». 3 І додав Аврам: «Ти не дав мені дітей, тож слуга, народжений у домі моєму, успадкує все від мене».
4 І Слово Господнє долинуло до нього: «Цей раб не успадкує від тебе нічого, а спадкоємцем твоїм стане твій власний син». 5 Тоді Господь вивів Аврама надвір і сказав: «Поглянь на небо і спробуй полічити зірки. Якщо можеш». Тоді Він додав: «Матимеш стільки нащадків, як отих зірок у небі».
6 І Аврам повірив у Господа. І Господь записав це Аврамові на карб як праведність. 7 Потім Він мовив: «Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб віддати цю землю тобі у власність». 8 Аврам тоді спитав: «Господи, мій Володарю! Як я знатиму, що володію нею?»
9 І відповів йому Господь: «Візьми для Мене трирічну телицю, трирічну козу і трирічного барана, а також горлицю і молодого голуба». 10 Аврам приніс усе, як Господь звелів і порозрубував тварин навпіл. Тоді поклав одну половину проти другої, але птахів не розрубав. 11 Трохи згодом злетілись на м’ясо великі птахи, але Аврам порозганяв їх.
12 Коли сонце сідало і сон почав долати Аврама, глибока й жахлива темрява спустилася на нього. 13 І сказав Авраму Господь: «Ти мусиш знати, що нащадки твої будуть чужинцями в чужій країні. І стануть вони рабами в тій країн і будуть гноблені чотириста років. 14 Але Я судитиму той народ, що поневолить їх. І вийдуть тоді твої нащадки звідти з великими здобутками. 15 А ти житимеш довго і в мирі, потім прилучишся до своїх пращурів[a], і поховають тебе. 16 Твій народ повернеться на ці землі через чотири покоління, бо міра беззаконня аморійців іще не сповнилася».
17 Після заходу сонця стало темно. І раптом стовп диму, немов із печі, і вогню, наче хто запалив смолоскип, пройшли між половинками розрубаних тварин[b].
18 Того дня Господь уклав Угоду з Аврамом, кажучи: «Я віддаю цю землю твоїм нащадкам. Від ріки Єгипетської[c] до великої ріки Євфрат.
Дерево впізнають по його плодах
(Лк. 6:43-45)
33 «Треба мати добре дерево, щоб були добрі плоди. Та якщо у вас погане дерево, то й плоди будуть поганими, бо дерево впізнають по його плодах.
34 Ви—виплодки зміїні! Як можете ви говорити добрі речі, самі лишаючись злими? Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце. 35 Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. 36 Але кажу Я вам, що в Судний День люди муситимуть відповісти за кожне необачно сказане слово. 37 За словами своїми будете виправдані й за словами своїми будете засуджені».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International