Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
59 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давидів, коли військо Саула оточило його дім щоб вбити.
2 Рятуй мене від ворогів, мій Боже,
спаси від тих, хто повстає на мене.
3 Дай порятунок від руки убивці
і визволи з тенет злочинців.
4 Вбити мене лаштуються вони,
плетуть ці можновладці змову проти мене,
хоч я і не грішив, мій Господи,
і не вчинив я злочин.
5 Не оступився я ні в чому,
та позбігалися вони й вчепитися у мене ладні.
Устань, прийди мені на допомогу,
поглянь, що діється довкола.
6 О Господи, Всесильний Боже Ізраїлю,
повстань, і вирок винеси народам цим.
І не помилуй зрадників отих! Села
7 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
8 Послухай, як вони гарчать,
образи з язиків злітають, мов мечі.
Їм байдуже, хто слухає їх.
9 Здійми на глум їх, Господи, і присором!
10 Мій Боже, я співатиму Тобі пісні про славу,
бо Ти—моя твердиня в горах.
11 Мій вірний Бог мене по полю битви проведе,
щоб перемогу я одержать зміг над ворогами.
12 Не убивай їх ще, щоб пам’ятав народ мій,
Володарю, наш захисник,
розкидай силою своєю їх.
13 Вони грішили, сіявши прокльони і брехню.
То ж хай зазнають на собі те лихо, яке плодили,
хай зловляться самі на тій гордині,
що їх до беззаконня довела.
14 У гніві, розпалившись, їх жени і знищуй,
доки геть з землі не згинуть.
Тоді лишень усі народи зрозуміють,
що Ізраїлем править Бог. Села
15 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
16 Блукатимуть, шукаючи поживи.
Та не знайдуть вони ані харчів,
ні місця, де б то голову схилить.
17 А вранці я співатиму Тобі хвалу,
щасливий, що мене Ти вірно любиш.
Ти—моя твердиня в горах,
мій притулок у лиху годину.
18 Співатиму Тобі, мій Боже, славу,
бо Ти—моя твердиня в горах,
бо Ти—мій милостивий Бог!
Єгу стає царем Ізраїлю
9 Пророк Еліша покликав чоловіка з громади пророків[a] і сказав йому: «Приготуйся, візьми кухоль оливи й поспішай до Рамот-Ґілеада. 2 Коли дістанешся туди, знайди Єгу, сина Єгошафата, який доводиться сином Німші. Підійди до нього, відведи убік від його людей і заведи в дальню кімнату. 3 Тоді візьми кухоль у руки й вилий оливу йому на голову, примовляючи: „Ось що Господь говорить: „Я помазав тебе царем Ізраїлю!” За тим відчини двері й біжи, і гляди не забарись!”»
4 Ось цей юнак-пророк пішов до Рамот-Ґілеада. 5 Коли він прибув, то побачив військових командирів, що сиділи разом. «Полководцю, маю до тебе повідомлення»,—сказав він. «Для кого?»—запитав Єгу. «Для тебе, командире»,—відповів той.
6 Єгу звівся на ноги й зайшов у будинок. Тоді пророк вилив оливу на голову Єгу і проголосив: «Ось що говорить Господь Бог Ізраїлю: „Я помазую тебе царем над Господнім народом Ізраїлю. 7 Ти маєш зруйнувати дім Агава, свого володаря, так Я відплачу за кров Моїх рабів-пророків та за кров усіх Господніх слуг, яку пролила Єзевел. 8 Загине увесь дім Агава. Я відітну від Агава всіх чоловіків його дому: і рабів, і вільних в Ізраїлі. 9 Я зроблю з домом Агава те, що сталося з домом Єровоама, сина Невата, та з домом Вааші, сина Агіжі. 10 А щодо Єзевел, то її зжеруть собаки на землі Єзреела, і ніхто її не поховає”». Тоді він відчинив двері й вибіг.
11 Коли Єгу повернувся до командирів, один із них запитав його: «Все добре? Чому цей божевільний приходив до тебе?»
«Ви знаєте, хто цей чоловік і які нісенітниці верзе»,—відповів Єгу.
12 «Неправда,—заперечили вони.—Скажи нам!» Єгу сказав: «Ось що він мені розповів: „Ось так сказав Господь: „Я помазав тебе царем Ізраїлю”». 13 Вони хутко зняли свої плащі й розстелили їх перед ним на сходах. Потім заграли в сурму й закричали: «Єгу—цар!»
Христос—Божа сила і мудрість
18 Бо для тих, хто гине, учення про хрест—це дурниця, а для нас, хто спасенний, то є сила Божа. 19 Як сказано у Святому Писанні:
«Я знищу мудрість мудрих
і зведу нанівець розум розумних».(A)
20 Де той мудрець? Де той вчений? Де той мислитель, який належить часу нинішньому? Чи Бог не зробив мудрість світу цього безглуздою?
21 Світ своєю мудрістю не осягнув Бога. То Бог Своєю мудрістю вибрав для порятунку тих, хто вірить, хоч яке безглузде Вчення, що ми проповідуємо. 22 Юдеї вимагають чудесних знамень, а греки—мудрості. 23 Ми ж проповідуємо про розіп’ятого Христа. Для юдеїв це вчення є образою, а для поган—безглуздям. 24 І лиш покликані Богом, чи то юдеї, чи то погани, розуміють, що Христос—сила і мудрість Божа. 25 Адже Боже «безглуздя» мудріше за людську мудрість, а Божа «неміч» міцніша за людську силу.
26 Брати і сестри, подумайте про своє власне покликання! Небагато з вас були мудрими за людськими мірками. Небагато було й сильних, небагато шляхетних. 27 Ні, Бог вибрав «нерозумних», щоб присоромити мудрих світу цього. Він вибрав немічних, щоб присоромити сильних. 28-29 Бог вибрав усе принижене й зневажене, все «немічне», щоб знищити все те, що «чогось варте», щоб ніхто не вихвалявся перед лицем Божим.
30 Він—джерело життя вашого в Ісусі Христі, Який став нашою мудрістю з Божої волі, нашою праведністю, нашим освяченням і нашою спокутою. 31 Адже сказано у Святому Писанні: «Хто хвалиться, той мусить хвалитися Господом»(B).
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International