Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
115 (114-9) Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою!
2 (114-10) Пощо мають казати народи: Де ж то їхній Бог?
3 (114-11) А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив.
4 (114-12) Їхні божки срібло й золото, діло рук людських:
5 (114-13) вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,
6 (114-14) мають уші й не чують, мають носа й без нюху,
7 (114-15) мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять!
8 (114-16) Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!
9 (114-17) ізраїлю, надію складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!
10 (114-18) Аароновий доме, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
11 (114-19) Ті, що Господа боїтеся, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
12 (114-20) Господь пам'ятає про нас, нехай поблагословить! Нехай поблагословить ізраїлів дім, нехай поблагословить Він дім Ааронів!
13 (114-21) Нехай поблагословить Він тих, хто має до Господа страх, малих та великих!
14 (114-22) Нехай вас розмножить Господь, вас і ваших дітей!
15 (114-23) Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!
16 (114-24) Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським!
17 (114-25) Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання,
18 (114-26) а ми благословлятимемо Господа відтепер й аж навіки! Алілуя!
5 І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи:
2 Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа!
3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!
4 Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою.
5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.
6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами.
7 Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.
8 Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!
9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа!
10 Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте!
11 Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ.
26 То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!
27 Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!
28 А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!
29 А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають.
30 Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне!
31 Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися!
32 І коряться духи пророчі пророкам,
33 бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих,
34 нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.
35 Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!
36 Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?
37 Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!
38 Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє!
39 Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!
40 Але все нехай буде добропристойно і статечно!