Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
24 (68-25) Походи Твої, Боже, бачено, походи Бога мого у святині мого Царя:
25 (68-26) Попереду йшли співаки, потому грачі, посеред дівчат, що бряжчали на бубнах:
26 (68-27) Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел ізраїля!
27 (68-28) Там Веніямин молодий, їхній володар, князі Юди, їхні полки, князі Завулона, князі Нефталима.
28 (68-29) Твій Бог наказав тобі силу, будь силою, Боже, того, кого нам учинив!
29 (68-30) із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара.
30 (68-31) Погрози звірині в очереті, череді волів разом з телятами людськими, понищ тих, хто кавалками срібла милується, розпорош ті народи, що воєн бажають!
31 (68-32) Прийдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога.
32 (68-33) Царства землі, співайте Богові, виспівуйте Господа, Села,
33 (68-34) що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним.
34 (68-35) Визнайте Богові силу, величність Його над ізраїлем, а в хмарах потуга Його!
35 (68-36) Бог грізний у святинях Своїх, Бог ізраїлів Він, що народові дає силу й міць, Бог благословенний!
12 І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля? І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.
13 А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене.
14 І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських.
15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.
16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: Іди, вернися! І той вернувся.
12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють!
13 А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока.
14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!
15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його...
16 Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив.
17 Павло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати.
18 Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати.
19 І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені?
20 А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.
21 Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють... І тепер он готові вони, і чекають твого приречення.
22 Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив.
23 І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців.
24 Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.
25 І листа написав він такого ось змісту:
26 Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення!
27 Цього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин.
28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону.
29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів.
30 Як донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий!
31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду.
32 А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись.
33 А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.
34 Намісник листа прочитав і спитав, із якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:
35 Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.