Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
6 А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі, тридцять тисяч.
2 І встав та й пішов Давид та ввесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого ковчега, що над ним кличеться Ім'я, Ім'я Господа Саваота, що замешкує на херувимах.
3 І вони поставили Божого ковчега на нового воза, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, провадили того нового воза.
4 І несли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.
5 А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, на гуслах, і на цимбалах.
12 І донесено цареві Давидові, говорячи: Господь поблагословив дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.
13 І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби.
14 А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був оперезаний лляним ефодом.
15 І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми.
16 І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем. І вона погордила ним у серці своєму.
17 І принесли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед намету, що для нього поставив Давид. І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну.
18 А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви, то він поблагословив народ Іменем Господа Саваота.
19 І він роздав для всього народу, для всього Ізраїлевого натовпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одному буханцеві хліба, по одному кавалкові печеного м'яса та по одному виноградному калачеві. І пішов увесь народ кожен до дому свого.
24 Псалом Давидів. Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її,
2 бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив.
3 Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його?
4 У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману,
5 нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого!
6 Таке покоління усіх, хто шукає Його, хто прагне обличчя Твого, Боже Яковів! Села.
7 Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави!
8 Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою!
9 Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави!
10 Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! Села.
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах,
4 так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові,
5 призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї,
6 на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім,
7 що маємо в Ньому відкуплення кров'ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його,
8 яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності,
9 об'явивши нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі,
10 для урядження виповнення часів, щоб усе об'єднати в Христі, що на небі, і що на землі.
11 У Нім, що в Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї,
12 щоб на хвалу Його слави були ми, що перше надіялися на Христа.
13 У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці,
14 Який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, на хвалу Його слави!
14 І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.
15 Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
16 А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!
17 Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.
18 Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!
19 А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.
21 Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,
22 і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!
23 І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!
24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...
25 І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!
26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.
27 І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...
29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.