Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні.
17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,
18 та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:
19 О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!
20 Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!
21 Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!
22 Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!
23 Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!
24 Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!
25 Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!
26 Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!
27 Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...
130 Пісня прочан. З глибини я взиваю до Тебе, о Господи:
2 Господи, почуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого!
3 Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико?
4 Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе...
5 Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю.
6 Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже.
7 Хай надію складає ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним,
8 і ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів!
7 А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій.
8 Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої.
9 Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом.
10 І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року.
11 А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности.
12 Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має.
13 Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх.
14 Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була,
15 як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі.
21 І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.
22 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
23 і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...
24 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,
26 що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...
28 Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...
29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?
31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?
32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...
34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!
37 І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
38 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.
39 А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...
43 А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.