Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
108 Пісня. Псалом Давидів. (108-2) Моє серце зміцнилося, Боже, я буду співати та славити разом з своєю хвалою!
2 (108-3) Збудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!
3 (108-4) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, і буду співати Тобі між племенами,
4 (108-5) бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя аж до хмар!
5 (108-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над усією землею!
6 (108-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас!
7 (108-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай Я звеселюся, розділю Я Сихем, і долину Суккотську поміряю.
8 (108-9) Належить Мені Ґілеад, і Мені Манасія, а Єфрем охорона Моєї голови, Юда берло Моє.
9 (108-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, над Филистеєю буду погукувати!
10 (108-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене приведе?
11 (108-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?
12 (108-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!
13 (108-14) Ми мужність покажемо в Бозі, і Він потопче противників наших!
9 І був чоловік із Веніяминового племени, а ім'я йому Кіш, син Авіїла, сина Церорового, сина Бехоратового, сина Афіяхового, веніяминівець, людина заможна.
2 І був у нього син, а ім'я йому Саул, молодий та гарний. І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього, цілою головою він був вищий від кожного з усього народу.
3 І пропали були Кішові, Сауловому батькові, ослиці. І сказав Кіш до свого сина Саула: Візьми з собою одного із слуг, і встань, іди, пошукай ослиці!
4 І він перейшов Єфремові гори, і перейшов край Шаліша, та не знайшли. І перейшли вони край Шеаліму, та нема. І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли.
5 Увійшли вони до краю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: Давай вернімося, щоб не занехав батько ослиць, та не став журитися за нами!
6 А той відказав йому: Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований. Усе, що він говорить, конче справджується. Тепер сходімо туди, може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б.
7 І сказав Саул до свого слуги: Ось ми підемо, та що ми принесемо цьому чоловікові? Бо хліб вийшов із наших торб, а подарунка нема, щоб принести Божому чоловікові. Що ми маємо?
8 А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав: Ось у руці моїй знаходиться чверть шекля срібла, і я дам Божому чоловікові, а він розповість нам про нашу дорогу.
9 Колись в Ізраїлі, коли хто ходив питатися Бога, то так говорив: Давайте підемо до провидця. Бо що сьогодні, пророк, колись звалося провидець.
10 І сказав Саул до свого слуги: Добре твоє слово. Давай підемо! І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий.
11 Коли вони підіймалися по узбіччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води. І сказали вони до них: Чи є тут провидець?
12 А ті відповіли їм та й сказали: Є, ось перед тобою! Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, бо сьогодні в народа жертва на пагірку.
13 Як увійдете до міста, так знайдете його, поки він не вийде на пагірок їсти, бо народ не їсть аж до його приходу, бо він благословляє жертву, потім їдять покликані. А тепер увійдіть, бо зараз ви знайдете його.
14 І піднялися вони до міста. Як вони входили до середини того міста, аж ось Самуїл виходить навпроти них, щоб іти на пагірок.
14 Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався.
15 А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів...
16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.
18 А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів.
19 Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями.
20 А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство.
21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його.
22 Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич.
23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!
24 Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов.
25 А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану.
26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!
27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!
28 А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!