Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
21-22 Я був дурний, немов той бик,
коли на Тебе злився й сумував.
Та серце кров’ю обливається моє,
коли подумаю про долю грішників сліпих.
23 Я назавжди залишився з Тобою,
за руку Ти мене тримаєш.
24 Ведеш мене в житті, порадою вітаєш,
а потім і до слави приведеш[a].
25 Хто ще для мене є на небі?
Хто ще мені потрібен на землі?
26 Можливо, заслабнуть плоть моя і дух[b],
та Бог—то скеля мого серця,[c] то моя доля навіки.
27 Хто Бога кине, той піде у забуття,
Ти вигубиш усіх зрадливих.
28 А я лишився з Богом! Як це добре!
Для мене Господь Бог—притулок,
де сповіщатиму усім я про діла Твої.
29 Хто від постійного картання упертішим стає,
несподівано впаде і вже не підведеться.
2 Коли праведні приходять до влади, люди радіють,
а коли неправедні володарюють, люди стогнуть.
3 Хто премудрість любить, той батька радує,
а хто з повіями водиться, той добро втратить.
4 Цар наводить лад у країні справедливістю,
а хто людей тяжкими податками обкладає,
той губить країну.
5 Хто лестить ближньому,
той йому під ноги пастку ставить.
6 Зловмисник спіймається на своїх же гріхах,
а праведний може співати й веселитися.
7 Справедливий дбає про права убогих,
а кривдник не йме тями.
8 Зверхні люди можуть все місто підбурити,
а мудрі люди вгамують гнів.
9 Коли мудрий іде судитися з дурнем,
той свариться, глузує і ніяк не заспокоїться.
10 Кровожерливі ненавидять чесних,
а праведні намагаються врятувати їхнє життя.
11 Дурень весь свій гнів виллє,
а мудрий стримує обурення.
12 Якщо правитель прислухається до брехні,
всі його помічники будуть неправедними.
13 На світі існують і пригноблений, і гнобитель;
Господь обом їм дав життя.
14 Якщо цар чесно судить злидаря,
престол його стоятиме завжди.
15 Різка й докори мудрості вчать,
а юнак, якого не виховують,
ганьбитиме свою матір.
16 Коли неправедні приходять до влади, множаться гріхи,
але прийде час, коли праведні засвідчать їхню поразку.
17 Привчи сина нести покарання, коли він схибить, і він,
і він принесе тобі мир, утішить твоє серце.
18 Коли немає Бога в серцях людей, народ, народ розпускається,
щасливий той, хто дотримується Закону Всевишнього.
19 Самими словами слугу не навчиш;
хоч він і зрозуміє, але не послухається.
20 Чи знаєш ти швидкого на язик?
На дурня ліпше покладатися, аніж на нього.
21 Якщо чоловік розбещує свого раба змалечку,
той виросте непоступливим.
22 Сварливий чоловік легко викликає суперечки,
а гарячкуватий нагрішить багато.
23 Пиха людину принижує,
а скромний викликає повагу.
24 Співучасник злодія ненавидить своє життя,
він чує прокляття, але мовчить.
25 Страх розставляє пастки перед людиною,
а хто довірився Господу, житиме безпечно.
26 Багато хто шукає прихильності правителя,
але справедливість—лише від Господа.
27 Праведним огидні зловмисники,
а нечестивці зневажають тих,
хто праведними йде шляхами.
Люди вважають, що Ісус—Христос
25 Тоді деякі мешканці Єрусалиму почали казати: «Чи не Той це Чоловік, Якого хочуть убити? 26 Та гляньте! Він розмовляє з натовпом відкрито, і ніхто Його не зупиняє. Може, правителі наші й справді знають, що Він—Христос? 27 Проте ми знаємо, звідки родом цей Чоловік. А коли справжній Христос прийде, ніхто не знатиме, звідки Він прийшов».
28 Навчаючи у храмі, Ісус голосно сказав: «Невже ж Ви вважаєте, що знаєте Мене і звідки Я родом? Та Я прийшов не зі Своєї волі, а з волі Того, Хто послав Мене. Він—істинний, але ви Його не знаєте. 29 Та Його знаю Я, бо прийшов Я від Нього. Це Він послав Мене».
30 Коли Ісус промовив це, люди намірилися схопити Його, але ніхто не наважився навіть торкнутися Ісуса, бо час Його ще не прийшов. 31 І багато людей повірили в Нього. Вони говорили: «Ми усі чекаємо на Христа. Та невже коли Він прийде, то здійснить більше чудес, ніж цей Чоловік?»
Юдеї намагаються схопити Ісуса
32 Фарисеї почули, що люди кажуть про Ісуса, і разом з первосвящениками послали храмову варту схопити Його. 33 Тоді Ісус сказав: «Люди, Я ще трохи побуду з вами, а потім повернуся до Того, Хто послав Мене! 34 Ви шукатимете Мене, та не знайдете, бо не зможете піти туди, де Я буду».
35 Юдейські правителі почали говорити поміж собою: «І куди це Він збирається піти, що ми Його не знайдемо? Може, Він піде до наших людей, які живуть у грецьких містах, і там навчатиме греків? 36 Що Він мав на увазі, кажучи: „Ви шукатимете Мене, та не знайдете?” І ще: „Туди, де Я буду, ви не зможете піти?”»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International