Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
46 Для диригента. На інструменті аламот[a]. Пісня родини Кори.
2 Бог—наш притулок й сили джерело,
в часи пекельні завжди допоможе.
3 Тому не страшно нам, коли земля тремтить,
а море поглинає гори[b].
4 Не боїмось ми й реву, люті пінистого моря,
величних гір падіння нищівного. Села
5 Тече така ріка,
чиї потічки щастям повнять місто Бога,
Всевишнього святу оселю.
6 Бог є у місті, то і місто вистоїть, не упаде.
Ще й ранок займеться, а Бог йому вже допоможе.
7 Бунтуються народи, страхом обійняті;
розвалюються царства,
коли Господь наказує громово,
і розплавляється земля.
8 Усемогутній з нами наш Господь,
Бог Якова—притулок наш у горах. Села
9 Іди й дивись, яку могутню силу має наш Господь,
поглянь, яку страшну руїну Він вчинив.
10 Спиняє війни Він по всьому світі, ламає луки,
підрізає списи і спопеляє бойові щити[c].
11 «Доволі боротьби,—
Він каже,—знайте, Я Бог Ваш.
Я народів переможець,
то Я землі Господь».
12 Усемогутній з нами наш Господь,
Бог Якова—притулок наш у горах. Села
Початок гріха
3 Із усіх диких звірів, створених Господом Богом, найхитрішим був змій. Він хотів обдурити жінку, тож і звернувся до неї: «Чи й справді Бог сказав, щоб ви не їли плодів з будь-яких дерев саду?» 2 Жінка відповіла змієві: «Ми можемо їсти плоди з усіх дерев у саду, 3 але Бог сказав, щоб ми не їли з того дерева, що росте посеред саду. Бог наказував: „Навіть не торкайтеся того дерева, бо помрете”». 4 Тоді змій сказав: «Ви не помрете. 5 Навіть Бог знає, що якщо покуштуєте плід з того дерева, то очі ваші відкриються, ви станете подібні Богу, дізнавшись про добро і зло».
6 І побачила тоді жінка, що плоди були добрими для їжі, а дерево—гарним на вигляд. Дерево вабило мудрістю, яку воно могло дати людині. Тож вона взяла плоди з дерева й почала їсти. Чоловік її також був поруч. Вона й йому дала кілька плодів, і він їх з’їв. 7 Вони обидва змінилися, неначе відкрилися їхні очі, й подивилися вони на все інакше. Збагнувши, що були голі, вони набрали фіґового листя і, зшивши його разом, зробили собі вбрання—пов’язки на стегна.
Боже прокляття
8 Пообідньою прохолодою Господь Бог гуляв садом. Почувши Його, чоловік і жінка сховалися від Нього серед дерев. 9 Господь Бог покликав чоловіка: «Де ти?» 10 І той озвався: «Я почув Тебе в саду, злякався, бо був голий, та й сховався».
11 Господь Бог тоді спитав у чоловіка: «Хто тобі сказав, що ти голий? Чи, може, ти з’їв плід з того дерева, з якого Я заборонив їсти?» 12 Чоловік відповів: «Жінка, яку Ти створив, щоб була зі мною, дала мені плід з того дерева. То я його й з’їв».
13 Тоді Господь Бог звернувся до жінки: «Що ж ти наробила!» Жінка відповіла на те: «Змій обдурив мене. Тож я й з’їла той плід».
14 І мовив Господь Бог до змія:
«Через те, що ти таке вчинив,
поведеться тобі гірше від усіх тварин і диких звірів.
Плазуватимеш на череві
й їстимеш порох усе своє життя.
15 Я зроблю вас із жінкою ворогами,
і дітей ваших також зроблю ворогами.
Її дитинча вразить тебе в голову,
а ти вразиш його п’яту».
16 Тоді Бог звернувся до жінки:
«Я примножу твої муки під час вагітності,
ти народжуватимеш дитя своє у муках.
Ти жадатимеш чоловіка свого[a],
а він пануватиме над тобою»[b].
17 Потім Він сказав Адамові:
«Ти послухався жінку свою і з’їв плід із дерева,
про яке Я казав: „Не можна з нього їсти”.
За те Я прокляну землю,
і ти муситимеш тяжко трудитися до кінця днів своїх,
щоб здобути собі їжу, яку земля вродить.
18 Земля родитиме терни та бур’яни для тебе.
І їстимеш ти дикі польові рослини[c].
19 Добуватимеш хліб у поті лиця свого,
аж доки не помреш і не станеш знову землею.
Бо створений був із неї.
Через те, що зробив Я тебе з пороху земного,
станеш знову ним, коли помреш».
20 І назвав Адам жінку свою Євою[d], бо була вона матір’ю всіх людей, що живуть на світі. 21 Господь Бог зробив одяг зі шкіри тварин для Адама та його жінки і повдягав їх.
Вигнання з раю
22 Тоді Господь Бог сказав: «Погляньте, людина вподібнилася до Нас, пізнавши добро і зло. Вона тепер може простягнути руку й зірвати плід із дерева життя, з’їсти його й жити вічно». 23 І вигнав тоді Господь Бог Адама з Едему, щоб працювати на землі, з якої того було створено. 24 Прогнавши Адама, зі східної сторони біля входу в Едем Він поставив Ангелів-Херувимів і верткий вогненний меч, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
Не судіть ближнього
(Лк. 6:37-38, 41-42)
7 1-2 «Не судіть інших, бо судитиме вас Бог так, як ви судите інших. Всевишній відміряє вам стільки ж, скільки ви відміряли іншим. 3 Чому ви бачите порошинку в оці брата свого, але не помічаєте колоди у власному оці? 4 Як же ви можете звертатися до брата з такими словами: „Дозволь вийняти порошинку з ока твого”, коли маєте колоду у власному оці? 5 Лицеміри, спочатку витягніть колоду з власного ока, а тоді й побачите, як ліпше вийняти порошинку з братового ока.
6 Не давайте святого собакам, не кидайте свиням перлів своїх, бо свині потопчуть їх, а собаки повернуться й накинуться на вас».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International