Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
99 Царює Господь, і народи тремтять, сидить на Херувимах, і трясеться земля!
2 Великий Господь на Сіоні, і піднесений Він над усіма народами!
3 Хай ім'я Твоє славлять, велике й грізне воно!
4 А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поставив, Ти Якову право та правду вчинив!
5 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підніжкові ніг Його, Він бо Святий!
6 Мойсей й Аарон серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть імення Його. Вони кликали до Господа, і Він вислухав їх,
7 у стовпі хмари до них говорив. Вони зберігали свідоцтва Його й постанови, що Він дав був для них.
8 Господи, Боже наш, Ти вислуховував їх, Ти був для них Богом вибачливим, але мстився за їхні діла.
9 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтеся перед горою святою Його, бо Святий Господь, Бог наш!
22 А Ілій був дуже старий. І почув він усе, що сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту.
23 І він сказав їм: Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу.
24 Ні, сини мої, недобра та чутка, що я чую, ви відхиляєте Господній народ від Закону!
25 Якщо хто згрішить супроти людини, то помоляться за неї перед Богом. А якщо людина згрішить супроти Господа, хто заступиться за неї? Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх.
26 А отрок Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей.
27 І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об'явився домові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі?
28 Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефода перед Моїм лицем. І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів.
29 Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм.
30 Тому то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені!
31 Ось приходять дні, і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого, щоб не було старого в домі твоєму.
32 І побачиш біду Мого мешкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні.
33 Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку.
34 А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, обидва вони помруть одного дня.
35 А Я поставлю Собі священика вірного, він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні.
36 І станеться, кожен, хто полишиться в домі твоїм, прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба.
5 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ґанків.
3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено.
4 Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.
5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим.
6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим?
7 Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить.
8 Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи!
9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була,
10 тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого.
11 А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи.
12 А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи?
13 Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці.
14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!
15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус.
16 І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
17 А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я.
18 І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.