Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
77 Для дириґетна хору. Псалом Асафів. (77-2) Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!
2 (77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:
3 (77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.
4 (77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...
5 (77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,
6 (77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:
7 (77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?
8 (77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?
9 (77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.
10 (77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.
11 (77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,
12 (77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!
13 (77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?
14 (77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,
15 (77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.
16 (77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.
17 (77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.
18 (77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!
19 (77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.
20 (77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.
9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.
10 І дав Ти знаки та чуда на фараоні та на всіх його рабах, і на всім народі краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо поводилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я, як видно цього дня.
11 І море Ти розсік перед ними, і вони перейшли серед моря по суходолу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глибин, як камінь до бурхливої води.
12 І Ти провадив їх стовпом хмари вдень, а стовпом огню вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.
13 І Ти зійшов був на гору Сінай, і говорив з ними з небес, і дав їм справедливі права та правдиві закони, устави та заповіді добрі.
14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.
15 І хліб із небес дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спрагу. І Ти сказав їм, щоб ішли посісти Край, який Ти присягнув дати їм.
13 Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси.
14 Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте.
15 Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю поводишся ти, не губи своєю поживою того, за кого Христос був умер.
16 Нехай ваше добре не зневажається.
17 Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.
18 Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми.
19 Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного!
20 Не руйнуй діла Божого ради поживи, усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання.
21 Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується, або слабне.
22 Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробовується!
23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.
15 Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати.
2 Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування.