Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
121 Пісня прочан. Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога,
2 мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!
3 Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож:
4 оце не дрімає й не спить Сторож ізраїлів!
5 Господь то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй,
6 удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі!
7 Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою,
8 Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!
4 Послухай Мене, Мій народе, і візьми до вух, ти племено Моє, бо вийде від Мене Закон, а Своє правосуддя поставлю за світло народам!
5 Близька правда Моя: вийде спасіння Моє, а рамена Мої будуть суд видавати народам. Острови будуть мати надію на Мене і сподівання свої покладуть на рамено Моє.
6 Здійміть свої очі до неба, і погляньте на землю додолу! Бо небо, як дим, продереться, а земля розпадеться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, погинуть, спасіння ж Моє буде вічне, а правда Моя не зламається!
7 Почуйте Мене, знавці правди, народе, що в серці його Мій Закон: Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не лякайтесь,
8 бо поточить їх міль, мов одежу, й як вовну, черва їх зжере, а правда Моя буде вічна, і спасіння моє з роду в рід!
7 А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.
2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.
3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.
4 Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
5 Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.
6 І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.
7 Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.
8 Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.
9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
10 А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!