Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
147 Хваліть Господа, добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, приємний бо Він, Йому подобає хвала!
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигнанців ізраїлевих.
3 Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв'язує,
4 вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гуслах:
8 Він хмарами небо вкриває, приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою,
9 худобі дає її корм, воронятам чого вони кличуть!
10 Не в силі коня уподоба Його, і не в членах людини Його закохання,
11 Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!
20 для жодного люду Він так не зробив, той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
36 І далі Елігу казав:
2 Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.
3 Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість.
4 Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.
5 Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються.
8 А як тільки вони ланцюгами пов'язані, і тримаються в путах біди,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня.
11 Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах.
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо.
16 Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б.
17 Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину.
18 Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе.
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили?
20 Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого.
21 Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати буде? І хто скаже: Ти кривду зробив?
9 Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом?
2 Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.
3 Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.
4 Чи ми права не маємо їсти та пити?
5 Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?
6 Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?
7 Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?
8 Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?
9 Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?
10 Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.
11 Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?
12 Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.
13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?
14 Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.
15 Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!
16 Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!