Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
135 Алілуя! Хваліте Господнє ім'я, хваліте, Господні раби,
2 що стоїте в домі Господньому, на подвір'ях дому нашого Бога!
3 Хваліть Господа, бо добрий Господь, співайте іменню Його, бо приємне воно,
4 бо вибрав Господь собі Якова, ізраїля на власність Свою!
5 Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх!
6 Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах!
7 Підіймає Він хмари від краю землі, блискавиці вчинив для дощу, випроваджує вітер з запасів Своїх.
8 Він позабивав перворідних Єгипту, від людини аж до скотини.
9 Він послав між Єгипет ознаки та чуда, на фараона і на рабів всіх його.
10 Він уразив багато народів, і потужних царів повбивав:
11 Сигона, царя амореян, і Оґа, Башану царя, та всіх ханаанських царів.
12 і Він дав їхню землю спадщиною, на спадок ізраїлеві, Своєму народові.
13 Господи, Ймення Твоє віковічне, Господи, пам'ять Твоя з роду в рід!
14 Бо буде судити Господь Свій народ, та змилосердиться Він над Своїми рабами.
15 Божки людів то срібло та золото, діло рук людських:
16 вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,
17 мають уші й не чують, в їхніх устах нема віддиху!
18 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!
19 Доме ізраїлів, благословіть Господа! Аароновий доме, благословіть Господа!
20 Доме Левіїв, благословіть Господа! Хто боїться Господа, благословіть Господа!
21 Благословенний Господь від Сіону, що мешкає в Єрусалимі! Алілуя!
12 І було мені слово Господнє таке:
13 Сину людський, коли згрішить проти Мене земля, спроневірюючи, то Я простягну Свою руку на неї, і зламаю їй хлібну підпору, і пошлю на неї голод, і вигублю з неї людину й скотину.
14 А коли б серед неї були три мужі: Ной, Даниїл та Йов, вони в своїй справедливості врятували б лише свою власну душу, говорить Господь Бог.
15 Коли б Я перепровадив по землі люту звірину, й обезлюдніла б вона, і стала б вона спустошенням, так що ніхто не проходив би нею через ту звірину,
16 той й ці три мужі серед неї, як живий Я, говорить Господь Бог, не врятують вони ні синів, ні дочок! Самі вони будуть врятовані, а Край стане спустошенням...
17 Або коли б Я спровадив на цю землю меча, та й мечеві сказав: Пройди по Краю, і вигуби з нього людину й скотину,
18 то ці три мужі серед нього, як живий Я! говорить Господь Бог, не врятують синів, ні дочок, бо врятуються самі тільки вони!
19 Або коли б Я моровицю послав до цієї землі, і вилив би на неї свою лютість у крові, щоб вигубити з неї людину й скотину,
20 а Ной, Даниїл та Йов були б серед неї, як живий Я! говорить Господь Бог, ані сина, ані дочки не врятували б вони! Вони в своїй справедливості врятують тільки свою власну душу.
21 Бо так говорить Господь Бог: Хоч послав би Я на Єрусалим чотири Свої лихі присуди: меча, і голод, і люту звірину та моровицю, щоб вигубити з нього людину та скотину,
22 то все таки залишаться в ньому рештки, що будуть випроваджені, сини та дочки. Ось вони вийдуть до вас, і ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і будете потішені за те лихо, що Я навів на Єрусалим, за все, що Я навів був на нього.
23 І потішать вони вас, коли ви побачите їхню дорогу та їхні вчинки, і пізнаєте, що не надармо зробив Я все, що зробив серед нього, говорить Господь Бог.
24 І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.
27 А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!
28 А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...
29 І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!
30 А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.