Revised Common Lectionary (Complementary)

Бунтівний Ізраїль

20 Сьомого року, п’ятого місяця, десятого дня^[a] деякі старійшини Ізраїлю прийшли розпитати Господа. Вони посідали переді мною. ² Тоді слово Господа дійшло до мене: ³ «Сину людський, говори зі старійшинами Ізраїлю і скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Ви прийшли розпитати Мене? Так само правда, як те, що Я живу, Я не відповім вам”».

Так проголошує Господь Бог: ⁴ «Чи ти судитимеш їх, сину людський? Чи слід їх судити? Ти повинен нагадати їм про мерзенні звички їхніх батьків. ⁵ І скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Того дня, як вибрав Я Ізраїль, поклявся Я, піднявши руку, всім нащадкам дому Якова. Я відкрився їм у Єгипті. Із піднесеною рукою сказав Я їм: „Я—Господь ваш Бог”. ⁶ Того дня Я поклявся їм, що виведу їх із Єгипту в землю, яку я відшукав для них, край, що тече молоком та медом, землю, найпрекраснішу з усіх. ⁷ Я сказав їм: „Кожен із вас хай позбудеться гидотних бовванів, не оскверняйте себе бовванами єгипетськими. Я—Господь ваш Бог”.

⁸ Але вони повстали проти Мене, не слухаючи Моїх наказів. Вони не позбулися гидотних бовванів, на яких дивилися, не відмовилися від лжебогів єгипетських. Тож Я сказав, що виллю Свою лють на них і Свій гнів у Єгипетській землі. ⁹ Але заради Свого імені Я зробив таке, щоб не зганьбити його в очах народів, поміж яких вони жили. Адже перед цими народами Я пообіцяв ізраїльтянам, що виведу їх із Єгипту. ¹⁰ Ось чому Я вивів їх із Єгипту й провів через пустелю. ¹¹ Я дав їм Свої настанови і познайомив із Моїми законами, бо людина, що дотримуватиметься їх, живе тільки ними. ¹² Дав я їм також Мої суботи як знак між нами, щоб вони знали що Я, Господь, освятив їх.

¹³ Однак народ Ізраїлю повстав проти Мене в пустелі. Вони не дотримувалися Моїх настанов, відмовлялися від Моїх законів—хоча людина, яка підкоряється їм, житиме. Вони також цілком осквернили мої суботи. Тож Я сказав: „Я виллю лють Свою на них і вигублю їх у пустелі”. ¹⁴ Заради Мого доброго імені, та щоб зберегти його від ганьби перед народами, в яких на очах Я вивів народ Мій з неволі, Я не знищив дітей Ізраїлю.

¹⁵ Піднявши руку, Я поклявся їм у пустелі, що не приведу їх у землю, яку дав їм—землю, що тече молоком і медом, найпрекраснішу з усіх земель. ¹⁶ Вони відмовилися від Моїх законів, і не дотримувалися Моїх настанов і осквернили Мої суботи, бо серця їхні були віддані їхнім бовванам. ¹⁷ Однак Я дивився на них із жалем і не вигубив їх, не поклав їм край у пустелі.

Ми повинні наслідувати Господа

^7-10 Адже як сказав Дух Святий:

¹² Пильнуйте, брати і сестри мої, щоб ніхто з вас не мав зла і зневіри в серці, щоб ніхто не відвернувся від живого Бога. ¹³ Ліпше підтримуйте повсякденно одне одного, аж доки не скінчиться «сьогодення»^[b]. Пильнуйте, щоб серця ваші не затялися в гріху та олжі, й не стали непридатні до каяття. ¹⁴ Ми вважаємо за честь отримати з Христом усе, що Він успадкував, якщо тільки всі ми збережемо до кінця ту віру, що мали на самому початку. ¹⁵ Адже сказано у Святому Писанні:

¹⁶ Про кого йдеться тут? Хто чув голос Божий, але повстав проти Бога? Чи не ті це були, кого Мойсей виводив з Єгипту? ¹⁷ На кого Бог гнівався протягом сорока років? Чи не на тих грішників, чиї тіла впали мертві в пустелі? ¹⁸ Кому Бог поклявся, що вони ніколи не ввійдуть у світ Його спочинку? Чи не тим, хто став непокірним Йому?

¹⁹ Тож ми бачимо, що ці люди не могли ввійти в Царство Небесне через те, що вони не мали віри.

Будемо прагнути ввійти у світ Його спочинку

4 Оскільки в силі лишається обітниця Божа про вхід до Його спочинку, пильнуймо, аби з жодним із вас не сталося таке, що він не зможе туди ввійти. ² Бо ж ми так само, як і люди Ізраїлю, одержали Благовість. Та Послання, яке вони почули, не стало їм у пригоді. Почувши його, вони не сприйняли його з вірою. ³ Тільки ті з нас, хто вірує, ввійде в світ Його спочинку. Адже Бог сказав:

Але Його ж справа від створення світу була завершена. ⁴ Адже є у Святому Писанні такі слова про сьомий день: «А на сьомий день Бог відпочивав від усієї Своєї праці»^(D). ⁵ І також слова, вже згадані: «Їм не ввійти ніколи у світ Мого спочинку».

⁶ Отак воно і є, що існує ще можливість для віруючих ввійти у світ Господнього спочинку, але ж ті, хто першими почули Благовість, не ввійшли в нього через свій непослух. ⁷ Бог знову призначає день: «Сьогодні». Через багато років Він сказав про цей день Давидовими устами. Ці слова ми вже згадували:

⁸ Бо якби Ісус привів їх тоді до спочинку, Бог не мав би потреби пізніше говорити про інший призначений день. ⁹ Отже, це є свідченням, що спочинок сьомого дня^[d] для людей Божих ще не прийшов. ¹⁰ Бо кожен, хто ввійде в світ спочинку Божого, відпочине від справ своїх так само, як і Бог відпочиває від Своєї праці. ¹¹ Тож прикладаємо всі зусилля для того, щоб ввійти в той спочинок. І щоб ніхто з нас не загубився, наслідуючи той приклад непослуху.