Revised Common Lectionary (Complementary)

¹⁴ І вона лягла біля його ніг до ранку. Але підвелася вдосвіта, коли ще людину було не розпізнати. Воаз сказав собі: «Людям справді не варто знати, що ця жінка була на току». ¹⁵ І Воаз сказав: «Візьми свій плащ і розклади його. Рут розклала свого плаща, Воаз він відміряв їй шість мір^[a] пшениці й поклав дарунок на плечі. І вона повернулася в місто».

¹⁶ Зайшла вона до свекрухи, а Наомі питає: «Хто там?» То Рут розповіла їй усе, що Воаз зробив для неї. ¹⁷ Вона також додала: «О! Він дав мені також шість мір пшениці! Він сказав: „Не йти ж тобі додому до свекрухи з порожніми руками”».

¹⁸ Наомі сказала: «Сиди тут, дочко, доки не з’ясується, що з того вийде. Сьогодні Воаз не заспокоїться, поки все не полагодить».

Одруження Воаза і Рут

4 Воаз пішов до міської брами і сидів там, поки не піде повз покровитель, про якого згадував Воаз. Воаз заговорив до нього й сказав: «Друже, йди-но сюди й сядь поруч!» Той підійшов і сів. ² Тоді Воаз зібрав десятьох старійшин міста і сказав: «Сідайте!» Вони повсідалися. ³ Воаз звернувся до покровителя: «Наомі, та жінка, яка щойно повернулася з Моавської землі, продає частку землі, що належить нашому родичу, Елімелеху. ⁴ Я ж вирішив, що можу обговорити це з тобою і довідатися при свідках, мешканцях та старійшинах нашого міста, чи маєш ти намір цю землю відкупити. Якщо ти хочеш її мати, викупи. Якщо ні, то скажи мені, аби я знав, бо я наступний за тобою, я другий. Тоді родич сказав: „Якщо ти не викупиш ту землю, то я викуплю її”».

⁵ Потім Воаз сказав: «Якщо ти забереш землю Наомі, то тобі дістанеться ще й Рут, моавська жінка, вдова, щоб відновити ім’я померлого через нащадків». ⁶ Покровитель відповів: «Я не можу викупити цю землю, бо інакше я можу втратити свою. Отож, якщо я не можу, то ти викупи ту землю».

^9-10 Вдову можна вносити до списку^[a], якщо їй щонайменше років шістдесят і якщо вона мала лише одного чоловіка^[b], й відома тим, що робить добро людям, виростила своїх дітей, була гостинна, обмивала ноги^[c] Божим людям, допомагала тим, хто потрапив у біду, та якщо присвятила себе добрим вчинкам.

¹¹ Але відмовляй в цьому молодшим вдовам, бо коли їхні тілесні бажання беруть гору над відданістю Христу, то вони знову хочуть заміж. ¹² І тоді вони гідні осуду, бо порушують первісну обітницю. ¹³ Разом із тим вони звикають ледарювати і, ходячи з дому в дім, базікають про що не слід. Вони не тільки стають ледачими, а й розпускають плітки і втручаються в чужі справи. ¹⁴ Тому мені хотілося б, щоб молодші вдови виходили заміж, виховували дітей, вели господарство й не давали приводу ворогам нашим для лихослів’я. ¹⁵ Кажу так, бо деякі вдови збочили й пішли за сатаною.

¹⁶ Якщо віруюча жінка має у своїй родині вдів, то нехай сама^[d] підтримує їх, щоб не обтяжувати церкву, яка повинна допомагати тим вдовам, які справді того потребують.