Revised Common Lectionary (Complementary)
7 Бо ось що Господь каже:
«Співайте Якову щасливо
і вихваляйте першого серед народів.
Вигукуйте, хваліть й промовляйте:
„Врятуй народ Свій, Господи,[a] Ізраїлю останок”.
8 Я з півночі їх приведу,
та позбираю їх з усіх кінців землі.
Між ними і сліпий, і кульгавий,
вагітна й та, що при пологах.
Вони повернуться громадою численною.
9 Ізраїльтяни із плачем прийдуть,
тож Я їм мир та спокій подарую,
Я поведу їх при потоках вод, дорогою прямою,
щоб не спіткнутись їм, бо Я—батько Ізраїля,
а Ефраїм—Мій первісток».
126 Пісня прочан.
Коли Господь вигнанців до Сіону повернув,
для нас немовби втілився прекрасний сон!
2 Щасливі, ми співали радісних пісень.
Поширилася звістка між народів інших:
«Господь цим людям дарував добро!»
3 Так, нам Господь зробив добра багато,
і з того ми безмежно раді!
4 О Господи, вигнанців наших поверни,
нехай додому мчать, немов струмки в пустелі.
5 Хай ті, хто сіяв у сльозах, пожнуть у щасті.
6 Той, хто ронив, немов зерно, у землю сльози,[a]
нехай радіє, повертаючись із лантухом зерна.
23 Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато. 24 А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік. 25 Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом.
26 Отже, Ісус—то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від небес. 27 Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім—гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою. 28 Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.
Зцілення сліпого
(Мт. 20:29-34; Лк. 18:35-43)
46 Опісля прийшли вони до Єрихона, а коли Ісус виходив з того міста в супроводі Своїх учнів та великого натовпу, при дорозі сидів сліпий жебрак Вартимей, син Тимеїв. 47 Почувши, що Ісус із Назарета проходить повз, він загукав: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!» 48 Багато людей почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
49 Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Люди покликали сліпого, кажучи: «Радій! Підведися, бо Ісус кличе тебе». 50 Сліпий, скинувши верхню одежину, швидко підвівся й підійшов до Ісуса. 51 Христос запитав його: «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Учителю, я знову хочу бачити». 52 Тоді Він промовив: «Іди! Твоя віра врятувала[a] тебе». І тієї ж миті жебрак прозрів і подався вслід за Ісусом по дорозі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International