Revised Common Lectionary (Complementary)
Перша жінка
18 І мовив Господь Бог: «Не годиться чоловікові бути самому. Я створю йому помічника, такого ж, як і він». 19 І з землі Господь Бог зліпив усіх тварин, що в полі, і всіх птахів, що в небі. Тоді Він привів їх до чоловіка, щоб дізнатися, як той назве їх. І так як чоловік називав кожну живу істоту, таке й було її ім’я. 20 І чоловік дав ім’я всій прирученій худобі, всім птахам небесним і всім диким звірям. Але помічника, подібного чоловікові, так і не було знайдено.
21 Тоді Господь Бог примусив чоловіка заснути міцним сном. І поки той спав, Господь Бог вийняв одне з його ребер і заживив тіло навколо місця, звідки взяв ребро. 22 Узяв Господь Бог те ребро і витворив із нього жінку, і привів її до чоловіка. 23 І вигукнув чоловік:
«Нарешті! З’явилася людина, подібна мені!
Це кістка від моїх кісток,
плоть від моєї плоті.
І зватиметься вона жінкою,
бо взята з чоловіка».
24 Через це й залишає чоловік своїх батьків, щоб, з’єднавшись із жінкою своєю, стати з нею єдиною плоттю.
8 Для диригента. В супроводі ґіттіта[a]. Псалом Давида.
2 Господи, наш Володарю!
Твоє ім’я найчудовіше в цілому світі
уславляє тебе в небесах!
3 Із уст дітей і немовлят хвала Тобі злітає.
Цим співом могутнім Ти їх наділив,
для того, щоб недоброзичливці змовкли.
4 Коли я подивлюсь на Небеса,
які Ти виліпив, на ясні зорі з місяцем,
які створив Ти, я думаю:
5 «Хто є той син людський,
що Ти про Нього пам’ятаєш,
хто є той чоловік, котрого помічаєш Ти?»
6 Мало не Богом Ти його зробив,
коронував і славою, і честю.
7 Ти владу дав йому над всім, що Ти створив,
до ніг його поклав усе на світі:
8 овець, худобу, диких звірів степових,
9 птахів небесних, риб з глибин морських.
10 Господи, наш Володарю,
Твоє ім’я найчудовіше в цілому світі!
Господь говорив до нас через Свого Сина
1 У минулому Бог багато разів і різними способами спілкувався з нашими предками через пророків. 2 Та цими останніми днями Він знову говорив до нас через Сина Свого, Якому призначив у спадок усе суще. Та й весь світ Бог створив через Сина Свого. 3 Він—сяйво Божої слави і точна подоба сутності Божої. Все на світі тримається через могутнє Слово Сина Божого. Він дав людям очищення від гріхів і за те посів Своє місце по праву руку[a] від Всевишнього на небесах. 4 Він був набагато величніший за Ангелів, так само, як і ім’я, що Він успадкував, є вищим від їхніх імен.
Ісус пізнав життя земне, щоби спасти людей
5 Адже не Ангелам підкорив Він світ прийдешній, про який ми говоримо. 6 Є у Святому Писанні такі слова:
«Чому рід людський для Тебе такий важливий,
чому піклуєшся про нього Ти?
Ким є цей син людський[a],
котрий в помислах Твоїх?
7 На деякий час зробив його Ти нижчим,
ніж Ангели.
Його Ти наділив і славою, і честю.
8 Ти все поклав Йому до ніг»[b].(A)
Віддавши йому владу над світом, Бог не лишив нічого такого, що не підкорялося б чоловіку. Однак ми й нині ще не бачимо, щоб усе підкорялося йому. 9 Але ми бачимо Ісуса, Який лише ненадовго був поставлений нижче за Ангелів. Ми бачимо Його, увінчаного славою і честю через Його мученицьку смерть. З Божої милості Ісус прийняв смерть за всіх людей.
10 Усе в світі існує від Бога й через Бога. І славою Своєю Він прагне поділитися з дітьми Своїми. Йому було необхідно обрати Того, Котрий веде нас до спасіння, та через страждання Христові Господь зробив Його досконалим Рятівником.
11 Цей Обранець дав людям святість. І всі, хто здобув святість, одержали її від Божого Обранця, та стали однією родиною. Через те й не соромиться Ісус назвати їх своїми братами і сестрами. 12 Він каже:
«Господи, Я розповім про Тебе Своїм братам і сестрам.
Я вознесу хвалу Тобі перед Твоїм народом».(B)
2 Підійшли до Ісуса кілька фарисеїв і, випробовуючи, запитали Його: «Чи дозволено чоловікові розлучитися з дружиною своєю?» 3 Ісус відповів: «Що вам Мойсей заповідав?» 4 Вони кажуть: «Мойсей заповів, що чоловік може розлучитися з жінкою, давши їй розвідного листа»[a].
5 Ісус на те відповів: «Мойсей дозволив вам розлучатися з жінкою через упертість сердець ваших. 6 Від самого початку створення світу, Господь „створив людей чоловіком і жінкою”(A). 7 Ось чому „чоловік покине своїх батька та матір і з’єднається з дружиною своєю. 8 І стануть вони єдиною людиною”(B), і більше не буде їх двоє, а буде одна плоть. 9 Отож ніхто не роз’єднає тих, кого Бог з’єднав разом». 10 Коли вони були в домі, учні знову запитали Його про це. 11 І Він сказав їм: «Хто розлучається зі своєю дружиною й одружується з іншою жінкою, той грішить і чинить перелюб. 12 І якщо жінка розлучається з чоловіком своїм і бере шлюб з іншим, також й сама чинить перелюб».
Ісус благословляє дітей
(Мт. 19:13-15; Лк. 18:15-17)
13 Люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Але учні Його почали дорікати їм. 14 Коли Ісус побачив це, то розгнівався й сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.
15 Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде». 16 Ісус пригорнув дітей, поклав на них руки і благословив їх.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International