Revised Common Lectionary (Complementary)
36 Для диригента. Пісня слуги Господнього, Давида.
2 Безбожник робить зле,
коли говорить сам собі:
«Я Бога не шаную, не боюсь».
3 Той чоловік обманює себе,
провин не бачить і прощення не шукає.
4 Слова його—то лжа й омана,
і в них—ні мудрості, ні доброти.
5 Він мріє про лихе, збираючись до сну,
прокинувшись, іде шляхом тим, де нема добра,
не гребує лукавим.
6 О Господи, небес сягає праведність Твоя,
Твоя любов—до хмар.
7 Твоя доброта, що найвища гора,
Твоя справедливість—найглибша безодня морська.
Піклується Господь і про людей, і тварин.
8 Милішого за Твою ласку не знайти нікого, Боже.
Людей і Ангелів Ти під крилом Своїм рятуєш.
9 Вони харчуються з багатства Твого дому,
і напуваються з ріки добра Твого.
10 Мов джерелом життя, струмуєш Ти,
в твоєму світлі наше просвітління.
11 Яви Свою милість усім, хто іде за Тобою,
і доброту Твою усім, хто щиро вірить в Тебе.
12 Не дай пихатому мене топтати,
руці безбожника не дай мене штовхнуть.
13 Нехай же висічуть на домовині їхній:
«Поглянь, там, де зловмисники упали, там їм,
безсилим, вже лежати й не підвестись».
Йосип скуповує землі для фараона
13 Хліба не стало по всій землі, бо голод був страшний. Тож і земля Єгипетська, і земля Ханаанська виснажилися з голоду. 14 І зібрав Йосип усе срібло, що тільки було в Єгипетській та Ханаанській землях, за хліб, що купували, і Йосип приніс срібло в дім до фараона.
15 Коли не стало срібла в Єгипетській та Ханаанській землі, усі єгиптяни прийшли до Йосипа й сказали: «Дай нам хліба. Навіщо нам помирати перед тобою. У нас уже скінчилися гроші». 16 І відповів Йосип: «Віддайте ваші стада, а я дам вам хліба за вашу худобу, якщо гроші скінчилися». 17 І пригнали вони свої стада Йосипові. А він дав їм хліба за їхніх коней, отари овець, стада великої худоби, за їхніх ослів. Того року Йосип давав їм хліб за всю їхню худобу.
18 І скінчився той рік, і прийшли вони до нього наступного року і сказали: «Не будемо приховувати від нашого господаря, що всі гроші скінчилися, і вся наша худоба—у нашого господаря. Нічого не лишилося у нас, лиш наші тіла і наша земля. 19 Навіщо ж нам гинути перед очима твоїми, і нам, і нашій землі? Купи нас і наші землі за хліб. І ми станемо рабами фараона разом із нашою землею. Дай нам зерна для сівби, щоб ми жили, а не вмерли, і щоб земля не стала пустелею».
20 І скупив Йосип усю Єгипетську землю для фараона, оскільки кожен єгиптянин продав своє поле, бо страшний голод мордував їх. Так уся земля стала фараоновою. 21 А людей він зробив рабами по всьому Єгипту: від краю до краю. 22 І лише землі жреців не скупив він, бо жрецям була призначена частка від фараона, і вони жили з цієї частки, що фараон їм призначив. Тому вони не продали свої землі.
23 І звернувся Йосип до людей: «Послухайте, сьогодні я купив вас і придбав ваші землі для фараона. Ось насіння для вас, тож засівайте землю. 24 Але в жнива ви повинні віддавати п’яту частину фараонові, а чотири частини залишатимете собі на насіння для поля, на їжу для вас, ваших родин і ваших дітей». 25 Вони відповіли: «Ти врятував наші життя! Ми знайшли милість в очах нашого володаря, то будемо рабами нашому фараонові».
26 І запровадив Йосип закон про землю в Єгипті, що діє і дотепер. І сказано в ньому, що п’яту частину всього слід віддавати фараонові. І лише земля жреців не стала власністю фараона.
Учні не розуміють Ісуса
(Мт. 16:5-12)
14 Тут з’ясувалося, що учні Його забули взяти з собою хліб, і в човні не було нічого, крім однієї буханки. 15 Тоді Ісус остеріг їх: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та Іродової». 16 Учні почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми взагалі не маємо хліба».
17 Знаючи, про що учні говорять, Ісус спитав: «Навіщо ви говорите один одному, що ви не взяли з собою хліба? Невже й досі ви нічого не бачите й не розумієте? Невже ж розум ваш потьмарився? 18 Ви маєте очі—то невже не бачите? Маєте вуха—невже не чуєте? Чи не пам’ятаєте, 19 що коли Я розломив п’ять хлібів для п’яти тисяч їдців, скільки кошиків із залишками ви зібрали?»
«Дванадцять»,—відказали вони.
20 «А коли Я розломив сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, скільки кошиків зібрали ви тоді?»
«Сім»,—відповіли вони.
21 І запитав їх Ісус: «Якщо ви все пам’ятаєте, чому ж й досі ви нічого не зрозуміли?»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International