Revised Common Lectionary (Complementary)
37 [a] Псалом Давида.
Не дай безбожникам збентежити тебе,
не варто заздрить тим, хто чинить зле.
2 Тому що скоро їм зів’янути і згаснуть,
як тій траві, що зеленіє на полях.
3 Довірся Господу, твори добро.
І ти поселишся в своїй землі,
і жити будеш тим, що Бог пошле[b].
4 Будь в Господі щасливий, і все тобі Він дасть,
чого лишень запрагне твоє серце.
5 Своє життя ти Господу довір!
У Нього вір, і Він усе як належить зробить.
6 Він змусить твою праведність і справедливість сіяти,
неначе сонце у полудень.
7 Терпляче жди діянь Господніх.
Не злися, коли зловмисники плетуть
підступні плани, ще й успішні.
8 І не засмучуйся, не гнівайся,
не піддавайся люті, щоб лиха не накоїть.
9 Бо нечестивців жде кінець,
а хто чекає Господа, обіцяну землю здобуде.
Загроза від Сирії
7 Коли Агаз, син Йотама та онук Уззії був царем Юдеї, тоді Рецин, цар сирійський, та Пека, син Ремалії, цар ізраїльський, підійшли до Єрусалима, щоб його завоювати, але не змогли його здобути[a]. 2 До дому Давидового дійшла така звістка: «Сирія отаборилася на землях Ефраїмових[b]». Агаз і його люди злякались і затремтіли, мов дерева в лісі від пориву вітру.
3 Господь сказав Ісаї: «Піди зі своїм сином Шеаром Яшубом[c] на зустріч з Агазом туди, де водопровід впадає у верхній став, дорогою, що веде до поля Пральника. 4 Скажи йому: „Будь обережний і зважений. Не бійся гніву Рецина сирійського та сина Ремалії, тих двох задимлених головешок. 5 Оскільки Арам, Ефраїм та син Ремалії намислили, як тебе розбити, і сказали: 6 „Підемо війною на Юдею, залякаємо її й розділимо між собою, а царем там поставимо сина Тавеела”». 7 Тож Господь, мій Володар, сказав таке:
«Їхні задуми не здійсняться, нічого не вийде.
8 Тому що тільки Дамаск є головою Арама,
а головою Дамаска є тільки Рецин.
Через шістдесят п’ять років Ефраїм
і його народ не існуватимуть.
9 Головою Ефраїма є лише Самарія,
а головою Самарії є лише Пека, син Ремалії.
Якщо не будете стійкими в вірі,
то й не будете стійкими взагалі».
Зцілення сліпих
(Мк. 10:46-52; Лк. 18:35-43)
29 Коли Ісус, в супроводі Своїх учнів, йшов з Єрихона, великий натовп слідував за ними. 30 Край дороги сиділи два сліпці, і почувши, що Ісус проходить повз них, загукали: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!» 31 Люди почали докоряти їм, щоб ті замовкли, але вони гукали ще голосніше: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!»
32 Тоді Ісус зупинився й мовив до них: «Що ви хочете, щоб Я зробив для вас?» 33 І ті відповіли: «Господи, ми хочемо знову бачити». 34 Ісус змилувався і торкнувся їхніх очей. Тієї ж миті вони прозріли й пішли за Ним.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International