Revised Common Lectionary (Complementary)
23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
25 Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
26 Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.
29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
33 І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно відпустити їх із краю, бо казали: Усі ми помремо!
34 І поніс той народ тісто своє, поки воно вкисло, діжки свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх.
35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати.
36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, і вони позичили і забрали здобич від Єгипту.
37 І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,
38 а також багато різного люду піднялися з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.
39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли баритися, а поживи на дорогу не приготовили собі.
40 А перебування Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, чотириста років і тридцять років.
41 І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, вийшли всі Господні війська з єгипетського краю.
42 Це ніч сторожі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського краю. Ця сама ніч сторожа для Господа всім синам Ізраїля на їхні покоління.
17 Пропонуючи це вам, я не хвалю, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.
18 Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю.
19 Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.
20 А далі, коли ви збираєтесь разом, то не на те, щоб їсти Господню Вечерю.
21 Бо кожен спішить з'їсти власну вечерю, і один голодує, а другий впивається.
22 Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю!