Revised Common Lectionary (Complementary)
Книга Четверта
(Псалми 90-106)
90 Молитва Мойсея, Божого чоловіка.
2 Володарю, на віки вічні був Ти нашим житлом!
3 Ще гори народитися не встигли,
землі простори ще не сотворились,
а ти вже Богом був.
Ти завжди існував і жити вічно будеш, Боже!
4 Синам людським Ти народження й життя даєш,
та згодом повертаєш в порох.
5-6 Тисячоліття, як вчорашній день для Тебе,
як ніч минає швидко до світанку.
Ти змітаєш нас, наше життя минає наче сон,
ще й не розвиднілося, а нас уже немає.
Ми, як трава,
що вранці виростає, а ввечері суха, зів’яла.
7 Коли Ти гніваєшся, нам кінець,
Твій гнів лякає і вбиває!
8 Усі гріхи мої—перед Тобою,
Ти бачиш, Боже, кожен гріх таємний.
9 Твій гнів нам може коштувати життя,
яке, мов те зітхання, швидкоплинне.
10 Ми живемо принаймні сімдесят,
а дужчі—то й вісімдесят років.
Та й те життя наповнене стражданням і трудом,
аж ось скінчилося, і ми вже відлітаєм.
11 Хто знає вповні силу Твого гніву,
і люті повної Твого гніву,
12 що відміряє довжину життя?
Навчи нас мудро дні свої прожити.
Кінець настав
7 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, Ось що Господь Бог говорить землі Ізраїльській:
„Кінець!
Кінець настав країні всій[a].
3 Кінець тепер тобі,
і Я дам волю своєму гніву проти тебе.
Я судитиму тебе за твою поведінку
і відплачу тобі за всі твої мерзотні звички.
4 Я не подивлюсь на тебе зі співчуттям і не помилую,
Я справді відплачу тобі
за твої вчинки і мерзотні звички.
Тоді ви знатимете, що Я—Господь”».
5 Ось що Господь Бог говорить: «Лихо! Нечуване лихо йде! 6 Кінець настав! Кінець настав! Він чатує на тебе. 7 Нещасна доля прийшла по тебе, хто мешкає у цій землі, бо ваш ворог близько вже. Гул від наближення ворожих станів вже гуляє по горах. 8 Я збирався вилити всю лють та тебе і вичерпати свій гнів проти тебе. Я судитиму за твою поведінку і відплачу тобі за всі твої мерзотні звички. 9 Я не дивитимусь на тебе зі співчуттям і не помилую тебе. Я відплачу тобі за твою поведінку і мерзотні звички. Тоді ти знатимеш, що Я—Господь, Який карає.
8 Тоді четвертий Ангел вилив чашу свою на сонце, й дано йому було спалювати людей у вогні. 9 І спека страшенна палила людей. Вони паплюжили ім’я Боже, у владі Якого були всі ті кари, але не покаялися й не прославили Його.
10 Коли п’ятий Ангел вилив чашу свою на престол звіра, то затьмарилося царство його. Люди від болю кусали собі язики. 11 Вони проклинали Бога Небесного за біль й хвороби, але не покаялися у вчинках своїх.
12 Тоді шостий Ангел вилив чашу свою у велику річку Євфрат, і вода в ній висохла. Тож відкрилася дорога царям зі сходу. 13 І побачив я, як вийшли із уст змія, звіра і лжепророка три нечисті духи, немов жаби. 14 Ці духи були демонами і вміли чинити дива. Вони пішли до царів усього світу, щоб зібрати їх разом на битву у Великий День Всемогутнього Бога.
15 «Стережіться! Я з’явлюся несподівано, немов злодій. Щасливий той, хто в цей час не спить і має поруч одяг, щоб не голим вийти і щоб люди не бачили сорому його!»
16 Отож зібрали нечисті духи царів у місці, яке гебрейською мовою називається Армаґеддон.
17 Коли сьомий Ангел вилив чашу свою у повітря, то гучний голос долинув з престолу, що у храмі. Він сказав: «Збулося!» 18 І засвітилися блискавки, почувся гуркіт, розлігся грім, і стався великий землетрус. Це був найстрашніший землетрус за всі часи, відколи людина з’явилася на землі. 19 Велике місто розкололося на три частини, і впали міста поганські. Бог не забув і про великий Вавилон, й дав йому випити чашу вина Свого страшного гніву. 20 Зникли всі острови й гори. 21 І величезний град, мов каменюки вагою приблизно в тридцять кілограмів[a], падав на людей з неба, і вони проклинали Бога за цю кару, бо лихо то було страшне.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International