Revised Common Lectionary (Complementary)
Гет
57 Це моя доля, Господи,
коритися Твоїм наказам.
58 Усім єством служить Тобі жадаю,
тож милосердний будь, як обіцяв.
59 Я кожен крок життя відміряв так,
аби іти шляхом Твоїх повчань.
60 Я без вагань і сумнівів готовий був
виконувати всі Твої накази.
61 Хоч кривдники й обплутали тенетами мене,
я ні на мить не забуваю про Твої закони.
62 Підхоплююся серед ночі я,
щоб справедливим рішенням Твоїм подяку скласти.
63 Я друг усім, хто Господа шанує,
за друзів маю всіх, хто підкоряється Твоїм наказам.
64 О Господи, уся земля наповнена Твоєю щирою любов’ю.
Навчи мене Своїх шляхів!
Якова втеча
31 Якось Яків почув, Лаванові сини розмовляли між собою: «Яків забрав усе, що належало нашому батькові. Він зробив собі багатство, забравши його в нашого батька». 2 І побачив Яків, що Лаванове ставлення до нього стало вже не таким, як раніше.
3 Тоді Господь сказав Якову: «Вертайся до тієї землі, де жили твої прабатьки, до свого народу. Я буду з тобою».
17 Яків зібрався й посадив своїх дітей і жінок на верблюдів. 18 Він погнав усю свою худобу, з усім нажитим майном, отари, що стали його майном, нажитим у Паддан-Арамі, до землі Ханаанської, де жив його батько Ісаак.
19 Коли Лаван пішов стригти овець, Рахиль украла батькових домашніх богів. 20 Яків обманув Лавана, не сказавши, що йде геть. 21 Він знявся з усім своїм майном. Перебравшись на той бік ріки Євфрат, він намірився йти до гір Ґілеадських.
22 На третій день Лаванові сказали, що Яків утік. 23 Тоді Лаван зібрав своїх людей і переслідував Якова сім днів, аж доки не наздогнав його в горах Ґілеадських. 24 І тієї ночі Бог явився Лаванові арамійському вві сні й мовив до нього: «Дивись, не кажи Якову ні доброго, ні лихого!»
Пошуки украдених богів
25 Тож Лаван наздогнав Якова. Яків поставив намет у горах. Лаван теж став табором у горах Ґілеаду. 26 І звернувся Лаван до Якова: «Що ж ти наробив? Ти обдурив мене, забравши моїх дочок, неначе полонянок. 27 Навіщо ж ти втік потайки, не сказавши й слова, обдуривши мене? Якби ти мені сказав, я влаштував би тобі веселі проводи з піснями, з бубоном і лірою. 28 Ти не дав мені навіть поцілувати своїх онуків і дочок на прощання. Ти повівся як дурень. 29 У моїй владі завдати вам лиха, але минулої ночі Бог батька твого сказав мені: „Дивись, не кажи Якову ні доброго, ні лихого!” 30 Зараз ти йдеш, бо палко прагнеш повернутися до батькового дому. Та навіщо ж ти покрав моїх богів?»
31 Яків йому відповів: «Я боявся, бо думав, що ти забереш у мене своїх дочок. 32 Якщо ти знайдеш у когось своїх богів, того буде вбито. В присутності наших рідних ти можеш вказати на те, що є в мене твого і забрати це». Та Яків не знав, що Рахиль украла Лаванових богів.
33 Лаван заходив до намету Якова, намету Леї, а також до намету двох служниць, але ніде не знайшов своїх богів. Вийшовши від Леї, Лаван зайшов до намету Рахилі. 34 Рахиль же сховала домашніх богів у сідло верблюда, а сама сиділа на них. Лаван обшукав увесь намет, але нічого не знайшов.
35 Рахиль сказала батькові: «Хай батько не гнівається на мене, що я не можу встати перед ним. У мене зараз місячні». Тож Лаван шукав скрізь, але не знайшов своїх сімейних богів. 36 Яків розлютився й почав сперечатися з Лаваном. Він говорив так: «Яка моя провина? Який мій гріх, що ти переслідував мене? 37 Хоч ти й обшукав усе моє майно, але не знайшов нічого, що належало б тобі. А якщо знайшов, то поклади сюди, щоб і моя і твоя рідня змогли розсудити нас із тобою. 38 За ці двадцять років, що я працював на тебе, жодна твоя вівця чи коза не народжувала мертвого, і не брав я баранів з твоїх отар собі для їжі. 39 Я не приносив до тебе тварину, задерту диким звіром. Я відшкодовував за втрату сам. Ти зробив мене відповідальним за це. Мене ж обкрадали і вдень, і вночі.
40 Вдень спека забирала мої сили, а вночі холод не давав мені зімкнути очей. І так я жив. 41 Ось уже двадцять років, як я у твоєму домі. Я працював на тебе чотирнадцять років за твоїх двох дочок і ще шість за твою худобу. Ти десять разів змінював мою платню. 42 І коли б Бог батька мого, Бог Авраама і Страх Ісаака[a] не був зі мною, ти б, напевно, відіслав мене ні з чим. Бог бачив мої страждання і мій тяжкий труд, і минулої ночі Він довів мою правоту».
Домовленість Якова з Лаваном
43 Тоді Лаван сказав Якову: «Ці жінки—мої дочки, а сини мені належать, отари і все, що бачиш,—все моє. Все, що ти бачиш, моє. Але я нічого не можу зробити, аби утримати дочок моїх та їх дітей поруч себе. 44 Тож давай укладемо з тобою Угоду. І хай буде свідок між нами».
45 Яків узяв камінь і встановив його як пам’ятник. 46 Тоді гукнув до своїх рідних: «Збирайте каміння». І назбирали вони каміння в купу, а потім їли коло неї. 47 Лаван назвав те місце Єґар-Сагадута[b]. Яків же назвав його Ґалеед[c].
48 І сказав Лаван: «Ця купа є сьогодні свідком між мною і тобою». Через те й назвали її Ґалеедом. 49 Те місце ще назвали Міцпа[d], оскільки Лаван сказав: «Нехай стежить Господь за нами обома, як ми розійдемося в різні боки. 50 Якщо ти скривдиш моїх дочок або візьмеш собі за дружину ще когось, хоч нікого тут з нами й немає, пам’ятай, що Бог свідок нам з тобою».
14 Прагніть жити в мирі з усіма людьми. Тримайтеся подалі від гріха, та прагніть святого життя, бо без цього ніхто не зможе побачити Господа. 15 Пильнуйте, щоб ніхто не втратив милості та віри Божої і став подібний до гіркої рослини, яка створить ускладнення для вас і отруїть багатьох інших. 16 Пильнуйте, щоб ніхто не став розпусником або безбожником, як той Ісав[a], що свої права старшого сина віддав за тарілку їжі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International