Revised Common Lectionary (Complementary)
103 Псалом Давида.
Душе моя, благословення Господу пошли!
Єство моє, благослови Його святе ім’я!
2 Душе моя, слав Господа,
не забувай ніколи Його благих діянь.
3 Це ж Він простить твої тяжкі гріхи,
це ж Він зцілить від недугів.
4 Це ж Він твоє життя відверне від могили,
це ж Він тебе огорне милосердям і любов’ю.
5 Це Він тебе наповнить добротою,
дасть другу молодість,
і тоді орлом себе відчуєш юним.
6 Пригнобленим Господь
приносить праведність і справедливість.
7 Це Він навчив шляхів життя Мойсея,
це Він Ізраїлю явив Свої діла великі.
8 Господь—предобрий, милосердний,
терплячий, доброчинний Він.
9 Не стане Він зненацька нападати,
не буде пантрувати за кожним кроком.
10 Як грішимо, Він не карає,
як завинили, Він не мститься.
11 Як небо височенне над землею,
так і любов Його—висока і правдива.
12 Та непокірливих відрине Бог від Себе,
далеко так, як схід від заходу далеко.
13 Як батько діток, пестить слуг Своїх Господь.
12 Якось Йосипові брати пішли пасти батькові отари до Сихема. 13 Ізраїль і каже йому: «Твої брати пасуть зараз у Сихемі. От і ти підеш до них». Йосип каже: «Гаразд!»
14 Тоді Ізраїль каже йому: «Йди зараз, подивися, чи все гаразд із братами й отарами. Коли повернешся, то розкажеш мені». І послав Ізраїль Йосипа з долини Хеврон до Сихема. То він і пішов собі. 15 Коли Йосип прошкував полем, зустрівся йому чоловік, котрий спитав його: «Що ти тут шукаєш?» 16 Йосип відповів: «Я шукаю своїх братів. Чи не скажеш мені, будь ласка, де вони пасуть отари?» 17 Той чоловік і каже: «Вони пішли звідси, бо я чув, як вони казали: „Ходімо в Дотан”». То Йосип подався слідом за своїми братами і знайшов їх у Дотані.
Йосипа продають у рабство
18 Вони побачили його здалеку. Доки він наближався до них, вони змовилися вбити його. 19 Вони казали одне одному: «Погляньте, он іде той сновида. 20 Давайте вб’ємо його й кинемо до сухої криниці, а самі скажемо, що його розірвав дикий звір. Тоді побачимо, що вийде зі снів його».
21 Почувши це, Рувим вирішив урятувати Йосипа і сказав: «Не треба вбивати його». 22 Рувим додав: «Не будемо проливати кров. Киньмо його в колодязь у пустелі, але не піднімемо руку на нього». Рувим хотів урятувати Йосипа, щоб він повернувся до батька.
23 Коли Йосип підійшов до своїх братів, вони схопили його й зідрали гарний різнобарвний плащ, що був на ньому. 24 Потім кинули Йосипа до колодязя. Колодязь був порожній, води в ньому не було.
25 Потім вони сіли їсти. А як підвели очі, то побачили караван купців[a], що йшли з Ґілеада. Їхні верблюди були нав’ючені прянощами, бальзамом та миррою. Ішли вони до Єгипту.
26 Юда мовив до своїх братів: «Що за користь нам із того, що ми вб’ємо нашого брата і приховаємо його смерть? 27 Ходімо продамо його ізмаїльцям. Хай не буде його крові на наших руках, адже він наш брат, наша плоть». І брати погодилися з ним.
28 Коли мидіанські купці проходили повз них, вони витягли Йосипа з колодязя й віддали його купцям, а ті зібрали його в Єгипет. 29 Коли Рувим повернувся до ями й побачив, що Йосипа там нема, він розірвав на собі одяг в ознак суму. 30 Тоді він підійшов до своїх братів і сказав: «Хлопця там немає! Що ж мені тепер робити?»
31 Взяли тоді брати Йосипове вбрання і, забивши козла, вимастили вбрання кров’ю. 32 Принісши його до свого батька, вони сказали: «Ось що ми знайшли. Поглянь, чи не сина твого це одяг». 33 Впізнав Яків і каже: «Це мого сина вбрання. Дикий звір загриз його, напевно, розірвав на шматки». 34 І розірвав Яків на собі одяг, бо був у великому сумі, а потім одягнувши волосяницю[b] на стегна, багато днів горював за своїм сином. 35 Усі Якові сини й дочки поприходили, щоб утішити його, але він відмовився від того, щоб вони утішали його, кажучи: «Я горюватиму за сином своїм аж до самісінької смерті».
36 Тим часом мидіанці продали Йосипа в Єгипті Потифару, військовому, начальнику варти фараона.
Любіть ближнього
11 Таким є зміст послання, яке ви чули від самого початку,—любіть одне одного. 12 Не вподібнюйтесь Каїну, який належав лукавому і вбив свого брата. За що ж він убив його? Бо вчинки його були лихі, а братові—праведні.
13 Браття і сестри, не дивуйтеся, якщо світ ненавидить вас. 14 Ми знаємо, що перейшли від смерті до життя, бо любимо братів і сестер своїх. Той, хто не любить, залишається мертвим. 15 Хто ненавидить віруючого брата свого—вбивця[a], а ви знаєте, що жоден убивця не матиме вічного життя в собі.
16 Отак пізнали ми, що справжня любов—завдяки Христу, Який віддав Своє життя за нас. Нам також належить віддати життя своє за братів і сестер наших.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International