Revised Common Lectionary (Complementary)
Ге
33 О Господи, навчи шляхів Твоїх законів,
щоб міг я впевнено додержуватись їх.
34 Дай розуміння Твого вчення, щоб виконувати його,
щоб щиросердо я за ним ішов.
35 Веди мене шляхом Твоїх повчань,
бо в тих повчаннях я знаходжу насолоду.
36 Не дай мені від заповідей відійти
й пуститись у гонитву за багатством.
37 Не дай мені пов’язнути в марнотах,
дай жити справжнім, бажаним Тобі життям.
38 Дотримайся обіцянки, що дав слузі Своєму,
з якої виросла моя до Тебе шана.
39 Зніми ганьбу, що гнобить мене, тисне,
бо рішення Твої законні й добрі.
40 Як прагну я Твої накази пильнувати!
Тож вияви до мене милосердя,
даруй мені життя!
Дружина Езекиїла помирає
15 Слово Господа дійшло до мене: 16 «Сину людський, ти дуже кохаєш свою дружину, та Я єдиним ударом заберу її, втіху очей твоїх. Однак не тужи, не плач, не проливай сліз. 17 Тихо стогни, не сумуй за мертвою. Не розвивай свій тюрбан, не знімай сандалії на, не ховай вуса й не їж жалобних страв».
18 Тож я поговорив з людьми вранці, а ввечері дружина моя померла. Наступного ранку я зробив, як мені було наказано. 19 Тоді люди спитали мене: «Чи не скажеш ти нам, яке відношення до нас має все це?»
20 Тож я сказав їм, що слово Господа дійшло до мене: 21 «Скажи дому Ізраїлю, що Господь Бог говорить: „Я спаплюжу святиню Свою, твердиню, якою ви пишалися, втіху очей ваших, предмет любові вашої. І сини та дочки ваші, яких ви залишили за собою, поляжуть від меча”. 22 І ви робитимете так, як я зробив. Ви не закриватимете вуса свої, не їстимете жалобних страв, не сумуватиме. 23 Ви не скидатимете тюрбани свої з голів, ані сандалії з ніг, не журитиметеся й не плакатимете, а будете сохнути за свої гріхи і стогнатимете самі з собою. 24 Езекиїл буде вам знаком: робіть так, як він зробив. Коли це станеться, ви знатимете, що Я Господь Бог.
25 А ти, сину людський, того дня, коли я заберу їхню твердиню, їхню радість і славу, втіху очей їхніх, бажання серця їхнього (Єрусалим), а також їхніх синів і дочок, 26 того дня втікач прийде розповісти тобі цю новину. 27 І тієї миті уста твої відкриються, ти говоритимеш із ним і більше не мовчатимеш. Тож ти будеш знаком для них, і вони знатимуть, що Я—Господь».
15 А як вони будуть проповідувати, коли їх не послано для цього? Як сказано у Святому Писанні: «Як це прекрасно бачити тих, хто приносить Добру Звістку»(A).
16 Та не всі ізраїльтяни прийняли Благовість. Ще Ісая запитав Всевишнього: «Господи, хто повірив у те, що почув від нас?»(B) 17 Віра приходить тоді, коли люди слухають Послання, а чують вони тоді, коли хтось проповідує Добру Звістку про Ісуса Христа.
18 Але я запитую: «Хіба люди не чули Послання?» Звісно, чули! У Святому Писанні сказано:
«По всій землі линуть голоси їхні,
слова їхні сягнули краю світу».(C)
19 Але я кажу: «Хіба ж народ Ізраїлю не зрозумів?» Спочатку Мойсей повторив слова Божі:
«Я візьму народ, який не є народом,
і завдам вам ревнощів.
Я візьму народ, який не має розуму,
і завдам вам гніву».(D)
20 Потім Ісая, посилаючись на Бога, так відважився сказати:
«І знайшли Мене ті, хто не шукав,
а відкрився Я тим, хто й не питав
про Мене».(E)
21 Але Бог сказав про народ Ізраїлю:
«Цілий день Я простягав руки Свої,
щоб обійняти народ,
який лишався непокірливим і впертим».(F)
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International