Revised Common Lectionary (Complementary)
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.
122 Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.
123 Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!
126 Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.
127 Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.
128 Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!
1 Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,
2 щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,
3 щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,
4 щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.
5 Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,
6 щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.
7 Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
20 Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
21 на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
22 Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
23 Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!
25 І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.
27 Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
28 тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,
29 за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,
30 не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!
31 І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,
32 бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!
33 А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!
30 І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?
31 Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.
32 Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.
33 І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.