Revised Common Lectionary (Complementary)
131 Пісня прочан. Давидова. Господи, серце моє не пишнилось, і очі мої не підносились, і я не ганявсь за речами, що більші й дивніші над мене!
2 Таж я втихомирював і заспокоював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлучене, як дитина відлучена в мене душа моя!
3 Хай надію складає ізраїль на Господа відтепер аж навіки!
13 Так промовив до мене Господь: Іди й купи собі льняного пояса, і підпережи ним свої стегна, але в воду не клади його.
2 І купив я того пояса за Господнім словом, та й підперезав свої стегна.
3 І було мені слово Господнє удруге, говорячи:
4 Візьми того пояса, якого купив, що на стегнах твоїх, і встань, іди до Ефрату, та й сховай його там у розщілині скелі.
5 І пішов я, і сховав його в Ефраті, як Господь наказав був мені.
6 І сталося по багатьох днях, і сказав мені Господь: Устань, іди до Ефрату, і візьми звідти того пояса, що Я наказав був тобі сховати його там.
7 І пішов я до Ефрату, і викопав, і взяв того пояса з місця, де я сховав був його, аж ось той пояс нездатний!
8 І було мені слово Господнє, говорячи:
9 Так говорить Господь: Отак знищу Я Юдину гордість та гордість велику Єрусалиму,
10 цього злого народа, що не хоче він слухатися Моїх слів, що ходить за впертістю серця свого! І пішов він в сліди інших богів, щоб служити їм та поклонятися їм. І станеться він, як цей пояс, до нічого нездатний!...
11 Бо як прилягає цей пояс до стегон чоловіка, так притвердив Я до себе ввесь Ізраїлів дім та ввесь Юдин дім, говорить Господь, щоб стали народом Мені і йменням, і хвалою та пишнотою, та вони не послухались!
13 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.
2 Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його,
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.
5 Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.
6 І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені?
7 Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.
8 Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.
9 До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!
10 Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.
11 Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.
12 Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.
14 А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.
15 Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
16 Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!