Revised Common Lectionary (Complementary)
104 Душе моя, благословення Господу пошли!
О Господи, мій Боже, Ти—величний,
Ти вбраний в шати доблесті і слави.
2 Як в тогу, Він огорнений у світло,
Він небо розгортає, мов завісу.
3 Небеса—підмурівок Його дому,
небесні хмари—колісниці Бога,
на крилах вітру Він мандрує небесами.
4 Зробив Він Ангелів подібними до вітру,
а слуг Своїх—до полум’я.
5 Він землю на підвалини міцні поставив,
отож ніколи не впаде вона.
6 Мов ковдрою, безоднею вкрив землю,
вершини гір Він вкрив водою.
7 Коли Він дорікнув і гримнув грізно,
то води ринули, помчались хутко з гір.
8 Здійнялися гірські вершини, а долини впали вниз,
все стало на свої місця, як Ти звелів.
9 Ти встановив кордони для води,
щоб суходіл не затопила.
10 Струмкам вказав Ти шлях поміж горами.
11 Вони звірині польовій дають напитись,
і дикі віслюки вгамовують в них спрагу.
12 Птахи небесні гнізда в’ють біля води,
щебечуть в верболозах при потоці.
13 Він гори напуває з джерел небесних,
земля втішається плодами рук Його.
14 Він спричиняє ріст трави, аби паслась худоба,
і зернових, аби людей нагодувати,
щоб люди харчувалися землі плодами,
15 вино, щоб серце звеселяти,
оливу, щоби сяяли обличчя,
і хліб, щоб тіло підкріпити.
16-17 Господні велетні-дерева вологи вдосталь мають:
ливанські кедри, породи інші хвойні,
де горобці й лелеки—всі птахи гніздечка звили.
18 Високі гори—для гірських козлів домівка,
у скелях влаштувались борсуки.
19 Створив Він місяць, щоби визначати час святих зібрань,
призначив сонцю місце, де сідати.
20 Бог темряву створив, щоб ніч могла прийти,
щоб звірина нічна могла бродити в лісі.
21 Тож леви молоді гарчать
і здобичі у Бога просять.
22 Коли сходить сонце, звірі всі нічні
у лігва повертаються свої і сплять.
23 Виходять потім люди працювати
і пораються дотемна.
24 Всього, що Ти зробив, і не злічити!
І скільки мудрості у всіх Твоїх діяннях,
наповнена земля усім, що Ти створив!
25 Візьми хоч великий океан, що не охопити.
Він повний крихітних створінь, тварин,
що незліченні,—великих і малих.
26 Поверхню моря розтинають кораблі,
морські потвори[a] в глибині пустують.
27 В належний час усі до Тебе мчать,
аби дістати здобич.
28 Ти руки розкинув і дав їм поживу,
і вже вони вдоволені і ситі.
29 Але коли ховаєш Ти від них лице,
вони лякаються, повітря їм бракує,[b]
втрачають сили й гинуть, ось вони вже порох.
30 Коли ж Ти дихаєш на них,[c]
це зцілення для них й оновлення землі.
31 Нехай Господь прославиться навіки,
хай Богу втіха буде від Його творінь.
32 Він дивиться на землю, і тремтить земля,
Він докоряє горам, і з тих струмує дим.
33 Хоч скільки б жив, я Бога прославлятиму в піснях,
допоки житиму, псалми Йому співати буду.
34 Вірші складатиму для Нього,
щасливий в Господі я буду.
35 Коли з землі піде останній грішник
і кривдників не лишиться на ній.
Душе моя, благословення Господу пошли!
Благословен Господь!
Мойсеєва пісня
32 Слухайте, о небеса, я промовлятиму,
почуй, о земле, уст моїх слова.
2 Нехай дощем проллється моє вчення.
Нехай слова мої впадуть росою,
немов краплини дощові на молоду травицю,
мов дощ рясний на парость молоду.
3 Бо я проголошу ім’я Господнє,
хвалу воздайте Богові своєму.
4 Він—Скеля. Досконалі Його справи,
бо всі Його дороги справедливі.
Бог вірний, Він не чинить кривди,
Він чесний й праведний.
5 Вони чинили проти Нього кривду,
і більш вони Йому не діти через всі гріхи свої,
спотворене, зрадливе покоління.
6 Хіба ж то так віддячувати Господу,
дурний народе, нетямущий?
Хіба ж не твій Він Батько, не Творець,
Який створив і сформував тебе?
7 Згадай ті давні дні.
Подумай про літа, що вже давно минули.
Спитай у батька, він тобі розкаже,
спитай старійшин, ті повідають тобі.
8 Коли Всевишній дав народам їхні землі,
коли Він людство розділив,
Він встановив кордони між народами,
за числом Ангелів[a].
9 Але Господня частка—це Його народ.
Господній спадок—Яків.
10 Господь знайшов його у краю пустельнім,
у голих і незвіданих пустельних землях.
Він прикрив його й піклувався ним,
Він його беріг, немов зіницю ока.
11 Немов орел, що над гніздом літає,
і поруч з пташенятами кружляє.
Він крила простирає щоб підтримать їх,
і нести на своєму пір’ї.
12 Господь один вів Якова.
І жодного чужого бога не було.
13 Провів його через гірську країну
і годував його плодами поля.
Він медом годував його зі скель,
олією із каменя твердого.
14 Від череди давав Він масло,
від отари—молоко із жиром від ягнят й баранів із Башану,
й козлів разом з зерном добірним,
і пив вино ти з крові винограду.
Не втрачайте мужності
32 Пригадайте ті перші дні, коли ви були щойно осяяні світлом Благовісті. Багато боротьби й страждань випало тоді на вашу долю, але ви все витерпіли. 33 Часом вас самих виставляли на привселюдну зневагу й страждання. Іншим разом ви поділяли долю таких же упосліджених. 34 Ви розділяли страждання тих, хто був в ув’язненні, і з радістю сприймали, коли у вас відбирали ваше майно. Бо ви знали, що володієте чимось кращим, таким, що буде з вами завжди.
35 Не полишайте ж мужності своєї, вона принесе вам велику винагороду. 36 Ви мусите бути наполегливі, щоб виконати Божу волю й тоді отримати обіцяне Ним. 37 Бо ось каже Господь:
«Ось вже скоро прийде Той, Кому прийти належить,
й Він не забариться.
38 Праведна людина житиме вірою в Мене.
Якщо ж хто злякаючись, відвернеться від Господа,
той не отримає милості від Мене».(A)
39 Але ми не належимо до тих, хто відвернеться й заблукає. Ні, ми ті люди, які мають віру й спасіння.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International