Revised Common Lectionary (Complementary)
131 Пісня прочан. Давидова. Господи, серце моє не пишнилось, і очі мої не підносились, і я не ганявсь за речами, що більші й дивніші над мене!
2 Таж я втихомирював і заспокоював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлучене, як дитина відлучена в мене душа моя!
3 Хай надію складає ізраїль на Господа відтепер аж навіки!
22 Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба.
23 Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує.
24 Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане.
25 Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить.
26 Праведний вивідає свою путь, а дорога безбожних зведе їх самих.
27 Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний.
28 В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти.
19 Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
20 Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.
21 Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.
22 Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.
23 Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.
24 Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.