Revised Common Lectionary (Complementary)
12 Для диригента. На октаву[a]. Псалом Давида.
2 Спаси нас, Господи!
Не стало вже на світі
богослухняних, набожних людей!
3 Базікають усі лиш про дрібниці,
в їх думах тільки лестощі й олжа.
І це усе, що одне одному говорять!
4 Як би хотілося, щоб Господь
звелів устам брехливим оніміти,
й тим язикам, що розносять балачки брехливі,
і теревенять про неважливе.
5 Ті люди просторікують:
«Ми знаєм, що і як казати,
аби було собі на користь.
То хто ж у світі може нами керувати?»
6 Господь говорить:
«Я повстану на ваш захист,
бо зболені й нужденні,
бо гноблені плачуть від болю.
Я дам вам порятунок той,
якого прагнете!»
7 Слова Господні чисті та правдиві,
немов те срібло, що очищене в горнилі[b],
і переплавлене сім разів.
8 Оберігай їх[c], Господи! Пильнуй їх.
Завжди їх захищай від цього покоління.
9 Довкола ж бо безбожники кружляють,
важливо виступають, а насправді, як мішура:
виблискує дорогоцінно, та нічого не варта.
10 Душа неправедного прагне зла
й коситься на ближнього без прихильності.
11 Коли карають гонористого—нерозважливий мудрішає,
а коли мудрого вчать, він сам знань набуває.
12 Праведний матиме успіх над злим,
а нечестивець здобуде погибель.
13 Хто не бажає чути бідного волання,
той сам кричатиме, та відповіді не діждеться.
14 Подарунок з-під поли спиняє гнів,
та притлумлює лють.
15 Праведник радіє, коли творить справедливість,
а злочинець жахається цього.
16 Хто збочує із мудрого шляху,
спочине в товаристві мертвяків.
Ісус викриває книжників
(Мт. 23:1-36; Мк. 12:38-40; Лк. 11:37-54)
45 Поки всі слухали, Ісус сказав Своїм учням: 46 «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах. 47 А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».
Істинна пожертва
(Мк. 12:41-44)
21 Ісус підвів очі й побачив, як багаті люди кладуть свої дарунки до жертовної скриньки у храмі. 2 І ще Він побачив бідну вдову, яка поклала до скриньки дві дрібні мідні монети[a]. 3 Тоді мовив Ісус: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші люди. 4 Адже всі вони давали від лишка свого, а вона, бідна, віддала все, що мала на прожиття».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International