Revised Common Lectionary (Complementary)

Давид одружується з Батшебою

²⁶ Коли дружина Урії почула, що її чоловік загинув, вона оплакувала його. ²⁷ А після того, як жалоба пройшла, Давид забрав її у свій дім. Вона стала його дружиною і народила сина. Але те, що Давид зробив, засмутило Господа.

Натан звертається до Давида

12 Господь послав Натана до Давида. Прийшовши до Давида, він сказав: «В одному місті жили два чоловіки: один був багатий, а другий—бідний. ² У багача була сила-силенна овець та худоби, ³ а в бідного не було нічого, крім маленької овечки, яку він купив. Він доглядав її, і вона виросла разом з його дітьми. Овечка їла те, що й він, пила з його чашки й навіть спала в його обіймах. Вона була йому за дочку. ⁴ Якось прийшов мандрівник, але багач не захотів зарізати вівцю чи худобину, щоб нагодувати подорожнього, який до нього прийшов. Натомість він забрав ягничку в того бідака й зготував її для прибулого чоловіка».

⁵ Давид спалахнув від гніву на того чоловіка й сказав Натану: «Заприсягаюсь Господнім життям, що чоловік, який так вчинив, заслуговує на смерть! ⁶ Він мусить у чотири рази^[a] заплатити за ягнятко, бо він, не маючи жалю, так негідно вчинив».

Натан говорить з Давидом про його гріх

⁷ Натан сказав Давидові: «Тим чоловіком є ти! Ось що говорить Господь, Бог Ізраїлю: „Я помазав^[b] тебе царем Ізраїлю, Я врятував тебе від руки Саула. ⁸ Я ввірив тобі дім твого володаря і дружин твого володаря. Я дав тобі доми Ізраїля та Юди. І якби всього цього було замало, Я б дав тобі ще більше. ⁹ Чому ж ти знехтував Господнім словом і зробив те, що є злом в Його очах? Ти згубив мечем Урію-хиттита, а дружину забрав собі. Ти вбив його мечем аммонійців. ¹⁰ Ось чому меч ніколи тепер не залишить твій дім, бо ти зневажив Мене і взяв дружину хиттита Урії собі за дружину”.

¹³ Давид зізнався Натану: «Я згрішив проти Господа».

Натан відповів: «Господь зняв з тебе гріх, ти не помреш. ¹⁴ Але за те, що ти зневажив Господа, син, який народиться в тебе, помре».

Немовля Давида і Батшеби помирає

¹⁵ Після того, як Натан пішов додому, Господь уразив дитя, яке народилося в Урієвої дружини та Давида. Маля захворіло.

32 Маскіль Давида.

¹⁵ Ми, юдеї за народженням, і не належимо до «поган-грішників». ¹⁶ Однак ми знаємо, що людина буде виправдана перед Богом не за те, що дотримується Закону, а за віру^[a] в Ісуса Христа. Тож ми повірили в Ісуса Христа, щоб бути виправданими вірою^[b] в Христа, а не тому, що дотримувалися Закону. Нікого не буде виправдано перед Богом за дотримання Закону.

¹⁷ Поки ми, юдеї, шукаємо виправдання в Христі, ми самі виявляємося грішниками. Тож хіба це означає, що Христос робить нас грішниками? Зовсім ні. ¹⁸ Коли я знову починаю навчати того, від чого відмовився раніше, то стаю грішником. ¹⁹ Бо з допомогою Закону я «вмер» для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий разом із Христом.

²⁰ Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою^[c] в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене. ²¹ Я не відрікаюся від милості Божої, бо якщо праведність перед Богом досягається через Закон, то Христос помер даремно!

Намащення Ісуса запашною олією

³⁶ Один із фарисеїв запросив Ісуса пообідати з ним. Ісус прийшов до фарисеєвої оселі й зайняв місце за столом.

³⁷ Була в тому місті одна жінка, про яку усі знали, що вона грішниця. Почувши, що Ісус обідає в домі фарисея, вона принесла алебастровий глечик з пахощами. ³⁸ Жінка стала за Ісусом, припала до Його ніг; вона плакала, омивала Його ноги сльозами й витирала їх волоссям своїм. Жінка цілувала Його ноги й намащувала їх пахощами. ³⁹ Усе те бачив фарисей, який запросив Ісуса на обід. Він подумав: «Якби це був пророк^[a], Він би знав, що це за жінка торкається Його. Йому було б відомо, що це грішниця».

⁴⁰ У відповідь на його думки Ісус сказав: «Симоне, мушу тобі дещо сказати». Симон промовив: «Говори, Вчителю».

⁴¹ І сказав Ісус: «Двоє чоловіків заборгували ґендляреві. Один із них був винен п’ятсот динарів, а другий—п’ятдесят. ⁴² Оскільки сплатити вони не могли, ґендляр шляхетно подарував їм їхні борги. Так хто з тих двох дужче любитиме його?» ⁴³ Симон відповів: «Я вважаю, той, кому було подаровано більший борг». Ісус сказав йому: «Ти маєш рацію».

⁴⁴ І, повернувшись до жінки, Ісус додав: «Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твого дому, та ти не запропонував Мені води, щоб омити ноги, а вона омила їх своїми сльозами й витерла своїм волоссям. ⁴⁵ Ти не поцілував Мене, вітаючи, а вона не перестає цілувати Мої ноги, відколи Я ввійшов. ⁴⁶ Ти не помазав голову Мою оливою, а вона змащує ноги Мої парфумами. ⁴⁷ Ось чому Я кажу тобі, що її численні гріхи прощені. Це засвідчено її великою любов’ю. А той, кому прощено мало, і любить мало».

⁴⁸ А жінці Ісус сказав: «Гріхи твої прощені». ⁴⁹ Тут усі, хто обідав з ними разом, почали питати один одного: «Хто Він такий, що береться гріхи прощати?» ⁵⁰ А Він додав, звертаючись до жінки: «Твоя віра спасла тебе. Іди з миром».

Супутники Ісуса

8 Після того Ісус ходив по містах і селах, проповідуючи й розповідаючи людям Благовість про Царство Боже. І дванадцятеро апостолів були з Ним. ^2-3 Разом з ними подорожувало й кілька жінок, котрих Ісус зцілив від хвороб або з яких Він вигнав злих духів: Марія з міста Маґдали, з якої Ісус вигнав сімох бісів; Іоанна, дружина Хуза, який був Іродовим домоправителем; Сузанна й багато інших. Вони власним коштом підтримували Ісуса та Його учнів.