Revised Common Lectionary (Complementary)
93 Господь—наш цар,
і вбрання Його—велич й слава.
Як світ стоїть і не впаде ніколи,
2 так і царство Твоє живе в віках.
Ти справді існував завжди!
3 О Господи, річки біжать, моря підносять голос,
і хвилі кататися гучніше і гучніше.
4 Такий потужний голос океану,
його хвилі могутньо розбиваються об берег,
але Господь незміряно сильніший.
5 Твої закони праведні й надійні[a],
нехай святий Твій храм стоїть із віку в вік.
Тир уявляє себе рівним Богу
28 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, скажи правителю Тира, що так говорить Господь Бог:
„У погорді серця свого кажеш ти:
„Я—бог, я сиджу на престолі бога посеред морів”.
Але ж ти людина, а не Господь,
хоча й ти уявляєш себе рівним Богу.
3 Чи мудріший ти за Даниїла[a]?
Чи жодна таємниця не прихована від тебе?
4 Мудрістю й розумом добув ти багатства собі
і назбирав золота й срібла у скарбницях своїх.
5 Великою майстерністю в торгівлі
ти примножив багатства свої
й через багатства серце твоє запишалося”».
6 Через те ось що Господь Бог говорить:
«Раз ти гадаєш, що мудрий, як бог,
7 Я наведу на тебе чужинців,
найлютіших із-поміж народів.
Дістануть вони мечі свої і підуть
проти краси й мудрості твоєї
і зруйнують велич осяйну твою.
8 Зіпхнуть вони тебе до ями цвинтарної,
неначе моряка того,
що смерть зустрів у глибині морів.
9 Чи скажеш ти тоді: „Я—бог”,—
перед тими, хто вбив тебе?
Лише людиною будеш ти, не богом,
в руках у тих, хто вб’є тебе.
10 Помреш ти смертю необрізаних[b]
в руках чужинців».
Так каже Господь Бог.
Убивство Степана
54 Почувши це, вожді юдейські були розлючені, вони скреготіли зубами на Степана. 55 Але він, сповнений Духа Святого, підвів очі до неба й побачив Божу славу й Ісуса, Який стояв праворуч від Бога. 56 І сказав Степан: «Послухайте! Я бачу, як розкрилися Небеса. Я бачу Сина Людського. Він стоїть праворуч від Бога».
57-58 У відповідь на ці слова вони закричали у гніві й позатуляли вуха, щоб не чути його. Потім усі разом кинулися на Степана, витягли його за місто й почали закидувати камінням. А свідки поскладали плащі свої до ніг юнака, якого звали Савлом. 59 У той час, коли вони кидали в Степана каміння, він молився кажучи: «Господи Ісусе, прийми мій дух». 60 А потім він упав на коліна й голосно скрикнув: «Господи, не зараховуй їм цей гріх». По цьому слові Степан помер.
Переслідування перших християн
8 Юнак Савл схвалював вбивство Степана, вважаючи це справедливим.
Того дня почалися великі переслідування Єрусалимської церкви. Всіх віруючих, крім апостолів, було розігнано по всій Юдеї і Самарії.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International